Добірка різдвяних листівок від проєкту «Рідні картини».
Яків Гніздовський
Яків Гніздовський виріс на Галичині, у Тернопільщині. Почав професійно малювати у Львові. У 1938 році розпочав навчання у Польщі під патронажем Андрія Шептицького. У 1939 році поїхав в Італію на канікули. Якраз під час його поїздки почалась Друга світова війна, тому Яків не зміг повернутися ні на навчання, ні додому. Майбутній художник шукав собі прихисток у таборах для біженців, постійно переїжджав у різні країни і згодом опинився у США. Не дивлячись, на ці складності він став майстром дереворитів і одним з найвидатнішим графіком в світі. Також він не забував про своє коріння і був активним учасником діаспори. Ця листівка якраз була намальована в Америці для діаспорян у 50-х роках.
Едвард Козак
Не зовсім листівка, — обкладинка сатиричного журналу Лис Микита. Ця ілюстрація авторства Едварда Козака, до речі, наставника ще юного Якова Гніздовського. Едвард спеціалізувався на карикатурах. Після окупації Галичини радянськими солдатами, Едвард також емігрував. За кордоном у 1984 році Едвард заснував власний сатиричний журнал, що висміював радянську владу. приходом совєтів багато святкових традицій зникло. Наприклад, вертеп в Україні серйозно постраждав. Коза тепер колгоспна, Чорт пиячить, Циган підготував хабар, у Смерті капелюх міліціонера і зʼявився новий герой — Звіздар.
Роман Чорний
Ви знали, що у 1930-х роках було популярним гаслом «Святкуймо без алкоголю»? Це гасло — частина антиалкогольної кампанії, яка ініційована Степаном Бандерою. Бандера був відомий як палкий прихильник здорового образу життя й активний пластун. Біля нього було складно навіть поставити пляшку з алкоголем на стіл, байдуже наскільки урочистим був захід. А малюнок для листівки зроблений вихованцем Пласту Романом Чорним. Юнак, на жаль, був вбитим радянськими солдатами у 1941 році.
Галина Мазепа
На цій листівці різдвяний сюжет набув українства — Три Царі зі Сходу схожі на козаків, серед дарів традиційні для нас страви, посуд і зброя, а новонароджений Ісус знаходиться на ліжнику. Це робота Галини Мазепи, доньки прем’єр-міністра уряду УНР Ісаака Мазепи. Галина — книжкова ілюстраторка, керамістка і художниця. Сама ілюстрація виконана в її типовому «книжковому» стилі. Художниця виросла та почала малювати в Україні, навчалась у Празі, у Другу Світову війну емігрувала у Венесуелу, де і провела решту життя.
Василь Кричевський
Василь Кричевський — справжня зірка рідного мистецтва. Не плутайте, будь ласка, з його братом-маляром, Федіром Кричевським. Видатний графік, архітектор, яскравий представник українського архітектурного модерну, перший український художник фільмів (працював на Одеській кіностудії), ініціатор створення Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури… Його заслуги можна перелічувати довго. Цю листівку він намалював у міграції, у 1947 році. Архітектор через війну перемістився у Венесуелу, як і попередня художниця. На той момент вже був людиною похилого віку, проте не спинявся у творчості та національній боротьбі. На листівці намалював як над Софією Київською пролітає вифлеємська зірка. На звороті написано «Гей, краю мій, не знаєш ти, як тужу за тобою!».
«Рідні картини» — проєкт з популяризації українського мистецтва. Його місія — зробити українське мистецтво впізнаваним та популярним, зруйнувати міф про величність російської культури, звернути увагу громадськості на власний творчий спадок і надати йому суспільної цінності. Слідкуйте за проєктом на його сторінці у Instagram.
Ця публікація розроблена «бо медіа» за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать «бо медіа» і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
