Як творилася західна музика в умовах заборон та обмежень СРСР
15 хвилин
Якби ми запитали: кого ви згадуєте, якщо чуєте про українські музичні гурти 60-80-тих? Що наспівуєте?
Скоріш за все це «Червона рута» чи «Водограй» Володимира Івасюка у виконанні ВІА «Смерічка». А що ще? Складно пригадати, адже СРСР ретельно обмежував та протидіяв розвитку тогочасної української музики для недопущення поширення «ідей буржуазного націоналізму». Українські гурти 60-80-тих окрім назви мали ще абревіатуру — ВІА (вокально інструментальний ансамбль).
Радянська влада на старті фінансувала ВІА, бо бачила їх легким інструментом для забезпечення лояльності народів республік-членів СРСР. Проте, Україна була синхронізована із Заходом. ВІА попри заборони та умови, створили круті пісні західного звучання: рок-н-рол, поп-рок, психоделічний рок, фанк, джаз, джаз-рок, блюз, поп тощо.
Знайомтеся з найкрутішими українськими гуртами та їх музикою у цьому матеріалі, а про умови, в яких вони творили читайте у матеріалі «Ритми свободи у несвободі».
«Веселі скрипки» Мирослава Скорика
(джаз, поп)
«Веселі скрипки» були мабуть першим популярним естрадним українським гуртом. Його створив у 1963 році у Львові талановитий молодий композитор Мирослав Скорик. До гурту увійшли студенти/ки та викладачі/ки львівської консерваторії. Загалом було чотири-п’ять скрипок, альт, духові, ритм-група. А Скорик, музичний керівник, грав на роялі.
Скорик відкрив цілий новий світ для естради, бо поєднав українські інтонації, карпатські мотиви і тексти з ритмами джазу, танго, блюзу, халі-галі, босанови. Його популярна пісня «Не топчіть конвалій» стала першим українським твістом.
Гурт був досить відомим, а 1966-ого року, коли Мирослав Скорик переїхав зі Львова до Києва «Веселі скрипки» продовжили свою творчість в іншому форматі — як оркестр Львівського радіо і телебачення під керівництвом Богдана Янівського.
Слухати «Веселі скрипки»:
Смерічка
(рок-н-рол, блюз, поп-рок, поп)
Гурт заснований у 1966-му році у місті Вижниця (Чернівецька область) випускником Мукачівського музично-педагогічного училища Левком Дутковським.
В їх складі були одні з кращих українських солістів — Назарій Яремчук та Василь Зінкевич. «Смерічка» виконали та зробили відомим пісні Володимира Івасюка «Червона рута» та «Водограй». Після того як ці твори стали піснями року в СРСР у 1971 та 1972-их роках для гурту настали складні часи. Партія встановила жорсткі обмеження.
У 1975-му році гурт покинули головні учасники — Дутковський, Зінкевич та Яремчук. Невдовзі у 1976 році повертається Назарій Яремчук, а 1979-му році — Левко Дутковський. Гурт набирає популярності, виграє конкурси та премії, виступає з програмою на Олімпійських іграх 1980 року.
Проте, у 1982-му році партія знову звертає увагу на гурт і висилає нові «сприятливі творчі умови». Тоді засновник і головний ідейник «Смерічки» Левко Дутковський назавжди покидає колектив. У 1995-му році після смерті Назарія Яремчука гурт припинив існування.
Слухати «Смерічку»:
- Ой, чия ж то крайня хатка
- Червона рута (разом з В. Івасюком)
- Горянка
- Водограй
- Пісня буде поміж нас
- Я піду в далекі гори
Арніка
(поп-рок, джаз-рок, арт-джаз-рок)
Гурт створений у Львові у 71-му через обʼєднання двох інших колективів — «Еврика» та «Медикус». «Арніка» вигравала у конкурсах та преміях і до середині 1970-их стала одним з найпопулярніших гуртів України. Гурт навіть виїздив з концертами поза СРСР.
У 1976 році померла основна меценатка гурту — Віра Васильєва. Це призводить до зміни першого складу гурту. На початку 80-тих «Арніка» переформатовується на електронний джаз-рок і бере нову назву «Лабіринт». Проте, у 1985 році покидає Україну і розпадається.
Учасники/ці «Арніки» стали не менш успішними поодинці. У 2017 році «Арніка» дала концерт у Львові з нагоди 45-ти річчя, а у 2018 році концерт до 7-ти річчя народження В. Івасюка.
Слухати «Арніку»:
Водограй
(джаз-рок)
Гурт створений у 1975-му році у Дніпропетровській філармонії. Склад: джазові музиканти, саксофоніст, клавішник, барабанщик, басист, солістка Людмила Артеменко (екс-учасниця «Смерічки») та Віктор Шпортько.
«Водограй» був досить популярним. Солісти перемагали та кілька разів були у топі радянських премій. Також гурт записував музику до одного з радяських дитячих фільмів.
Через обмеження та вимоги до музики, які встановлював СРСР гурт у 1980 році покинула частина засновників, а з часом він втратив самобутність і припинив існування.
Слухати «Водограй»:
Кобза
(рок, фолк-рок, біґ-біт/біт)
Створений у 1969 році студентами-бандуристами Київської консерваторії. Але вони грали не просто на бандурах, а на електробандурах. Іншими особливостями «Кобзи» було використання народних інструментів та багатоголосся.
Проблеми з партією виникли ще на моменті узгодження назви гурту. Авжеж назва «Кобза» не сподобалась, а співзасновника гурту Новицького навіть викликали в Політбюро ЦК КП України для обґрунтування такої назви.
Одразу на старті, на початку 70-тих гурт здобуває мінімальну популярність піснями: «А ми удвох», «Три трембіти» (М. Скорика), «Водограй» (В. Івасюка).
Коли у 1972 році Щербицький очолив партію — стало гірше. «Кобза», як і багато інших українських гуртів того часу, не мала доступу до популярних ресурсів та слухачів.
Поступово гурт набирає популярності, виграє премії та конкурси і у 1978 випускає другий диск-гігант. На додаток до концертів по всьому СРСР «Кобза» гастролює за кордоном: Німеччина, Італія, Чехословаччина, Канада, США, Японія тощо.
У 1986 після аварії на Чорнобильській АЕС партія відправляє «Кобзу» одним з перших гуртів для моральної підтримки ліквідаторів аварії. Надалі через неформатність гурт втрачає популярність, проте продовжує гастролювати. «Кобза» продовжує звучати й сьогодні.
Слухати «Кобзу»:
- Тетяна Кочергіна і «Кобза» – Грай, скрипко, грай
- А ми удвох
- Зачекай
- Три трембіти
- Лісова пісня
- Ой ти дівчино з горіха зерня
Еней, Дзвони, Візерунки шляхів
(рок, біґ-біт, поп-рок, блюз, хард-рок)
«Еней» створений наприкінці 1960-тих у Києві. На початках виконували як відомі радянські пісні так і західну музику — Бітлз. Згодом перейшли до української народної музики та власних композицій. У 1971 році гурт покидають лідери — Тарас Петриненко (вокаліст, клавішник, художній керівник гурту) та Олександр Блінов (ксилофоніст, ударник) і переходять у новий гурт «Дзвони».
У 1974 році «Еней» та «Дзвони» обʼєднуються у «Візерунки Шляхів» і видають єдину платівку у 1976 році. Перша її частина через вимоги партії була насичена ідеологічно рядянщиною, а друга — більш вільна з українськими народними піснями та авторськими композиціями «Візерунки шляхів».
Після приходу до влади у 1972 році Щербицького тиск партійних умов посилився і гурт зник через відсутність фінансування, комерційного концертного ринку, вимоги до радянськості музики та змісту.
Слухати:
- Візерунки шляхів — Коло млина калина
- Еней – Ой у полі рута
- Візерунки шляхів — Я люблю твої тихі затоки
- Візерунки шляхів — Била мене мати
- Візерунки шляхів — Весна і ти
Опришки
(фольк-рок, біт)
Студентський гурт створений Русланом Іщуком у 1970 в Івано-Франківську. Він не підпорядковувався жодній з обласних філармоній як більшість тогочасних гуртів. «Опришки» були «самодіяльцями».
В кінці 1970 року «Опришків» запросили виступити у готелі на Яблуницькому перевалі для чиновників та інших привілейованих радянських людей. «Опришки» сподобались і їх запросили до Київського Мюзик-холу. Відтоді карʼєра пішла стрімко вгору і вони стали одним із найпопулярніших гуртів України поруч з «Кобзою», «Смерічкою», «Арнікою» та «Ватрою».
Окремі платівки Опришків навіть виходили у Канаді, США, Аргентині й Австралії. Через тиск партії, завершення навчання та сімейні обставини гурт припинив існування. Детальніші причини невідомі.
Слухати «Опришки»:
- Канни
- Мила моя (В. Івасюка)
- В гаю зелененькiм
- Верба
Досліджуте
А ще «Карпати», «Тріо Мареничі», «Музики», «Гуцулочка», «Ватра», «Світязь», «Черемош», «Жива вода». І це тільки частина гуртів, тому досліджуйте, бо вони забезпечили тяглість української культури в умовах обмежень, заборон та тиску СРСР. При тому — зуміли зберегти свою автентичність..
Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
