Не кожен лиходій у кінострічці є людиною з психопатичним захворюванням. Проте всі персонажі з психопатичним типом особистості — або антагоністи, або антигерої. Займаючи центральне місце в сюжеті чи бувши найлютішим ворогом протагоніста, такі персонажі одночасно є складними, але не менш захопливими, вони вмить запам’ятовуються своїм виглядом та діями. Глядач із захопленням стежить за ними, відчуваючи водночас жах від їхньої вседозволеності й цікавість до того, що цього разу витворить персонаж із психопатичним захворюванням.Для акторів та акторок грати таку роль — важкий виклик, який часто приносить престижні премії (Антон Чігур у фільмі «Старим тут не місце») та захоплення глядачів та критиків акторською грою. Деяких таких персонажів може об’єднувати звичка пити молоко та слухати класичну музику. Але всі люди з психопатичним типом особистості у фільмах схожі між собою своєю антисоціальною поведінкою та відсутністю емпатії.
Хто така людина з психопатичним захворюванням у фільмах?
Психопатія — патологія характеру, яка яскраво, але не без стереотипів зображається у фільмах. Такі персонажі впізнавані через спільні риси: аморальна поведінка, патологічна брехливість без відчуття провини, маніпулятивність, черствість. Вони нездатні формувати емоційні прив’язаності до інших, що відрізняє їх від людей із соціопатичним розладом, які спроможні прив’язуватись до однієї чи кількох осіб. Через схожість психопатії та соціопатії, точаться суперечки про діагноз деяких культових персонажів. Наприклад, Джокера вважають як людиною з психопатичним захворюванням, так й із соціопатичним розладом особистості.Персонажі з психопатичним розладом у кіно фігурують як виключно негативні персонажі. Безжальні вбивці та жорстокі маніяки, які лишені моралі та співчуття, стають об’єктом пильної уваги у фільмах різних жанрів: трилер, детектив, жахи, наукова фантастика й чорна комедія. Це об’єднує режисерів по всьому світу: брати Коен, Квентін Тарантіно, Стенлі Кубрик у свій час створювали своїх бездушних антигероїв, які стали рушійною силою дії фільму.
Еволюція відтворення
Найвідоміші персонажі з психопатичним розладом, які стануть культовими та впізнаваними будь-яким глядачем, починають з’являтись у другій половині 20 століття («Механічний апельсин», «Хрещений батько»). Уже на початку минулого століття зображувались люди з психопатичним захворюванням у стрічках, але, за словами професорів психіатрії Семюеля Лейстедта й Пола Лінковскі, таких лиходіїв карикатурно зображували непередбачуваними, сексуально розпущеними садистами.
До 1950-х років зображення персонажа з психопатичним розладом на кіноекрані залишалося приблизно таким самим, доки не відбувся арешт серійного вбивці Еда Ґейна. Спалахнула хвиля уваги, і, як наслідок — трансформація образу такого антагоніста в бік жанру «жахів». Один із найвпізнаваніших персонажів того періоду — Норман Бейтс із «Психо», прототипом якого є Ґейн. Молодий ординарний чоловік, який навряд чи викличе побоювання, понині є одним із культових лиходіїв. Проте, за думкою психіатрів, Бейтс скоріш страждає від психотичного розладу, аніж має психопатичний.
Згодом, коли публіку заполонили новини про реальних убивць 60-х і 70-х, став популярним жанр фільмів «слешер», де персонажі з психопатичним розладом стають ключовими антагоністами. Там вони показані, як перебільшені бездумні сутності, що не мають нічого спільного з людьми. Тепер вони — анонімні істоти, які мають надприродні здібності та ховаються за масками («Техаська різанина бензопилою», «Гелловін»).У масовій культурі закріпився образ «голлівудської людини з психопатичним розладом» — холоднокровна та спокійна, яка майстерно вміє маніпулювати й володіє високим інтелектом, що дозволяє їй осмислено скоювати злочини (Патрік Бейтман з «Американського психопата» та Джон Доу із «Сім»). З популярних таких антигероїв виділяється вишуканий Ганнібал Лектер, канібал, який запам’ятався публіці своїм витонченим розумом та ерудицією.
Найреалістичніший персонаж з психопатією за думкою експертів
У 2013 році вийшов список, який поставив крапку над «і»: Лейстедт та Лінковскі, переглянувши понад 400 фільмів визначили персонажів із психопатичним типом особистості в стрічках, які найточніше передають реалістичність цієї патології. Набір найкращих патологічних лиходіїв переповнений від Джорджа Гарві із «Милих кісток» до Катерини Трамелл з «Основного інстинкту».На вершині списку — Антон Чігур із фільму «Старим тут не місце». Цілеспрямований вбивця, який жорстоко вбиває пневматичним пістолетом для забою худоби, був визнаний як найреалістичніший персонаж із психопатичним типом особистості. Його підкидання монети, яке вирішує долю деяких своїх жертв, лякає і притягує одночасно. Без музичного супроводу, що додає гостроти в те, що відбувається, Антон холоднокровно розпоряджається життям персонажів, що робить його безжальним лиходієм. «Істинне зло» — так можна назвати Чігура.
Неповторна харизма
Одна з причин, чому авдиторії подобаються персонажі з психопатичним захворюванням — їхня наявність харизми та впевненості. Такі лиходії не повинні викликати емпатію на відміну від антагоністів, які стали «поганцями» через зовнішні фактори: чи то помста, чи то важке дитинство. Проте, неможливо знехтувати диявольською чарівністю, яка, немов магнітом, притягує увагу глядача не лише до самого персонажа, а й до сюжету загалом.
Алекс ДеЛардж — той лиходій, чия біснувата харизма викликає бажання спостерігати за подальшою долею хлопчиська. Це не виправдовує його божевілля і вбивства заради задоволення — Алекс залишається злочинцем, який ґвалтує дівчат і губить літніх людей. Однак, його унікальний зовнішній вигляд, вбрання та макіяж, який вкоренився в топ найвпізнаваніших лиходіїв, фанатизм до творів Бетховена та любов до молока перетворює його на одного з найкращих антигероїв.Патрік Бейтман, який є одним із високоінтелектуальних людей із психопатичним розладом особистості, також запам’ятовується публіці своєю ранковою зарядкою-ритуалом та зацикленістю на дорогих речах. Його зовнішня відточена краса маскує його низьку самооцінку, що робить Патріка складним персонажем, але не без вишуканого шарму.
Непередбачуваність поведінки
Мінлива поведінка персонажа з психопатичним захворюванням на межі з їхньою неадекватністю та божевіллям утримує фокус глядача. Це викликає більший інтерес, ніж передбачувані вчинки й дії. Їхня майстерна маніпуляція може призвести до незвіданих наслідків, що вабить публіку. Містер Блондин зі «Скажених псів» — страхітливий садист, який перед тим, як узятися до мук поліціянта, на диво, починає танцювати. Плавно рухаючись із боку в бік під енергійну музику, бандит спокійно та холодно розпочинає акт насильства, демонструючи його психопатичну сутність. Коли саме містер Блондин дочекається слушного моменту та почне катувати — ось, що хвилює авдиторію під час однієї з найвідоміших сцен роботи Квентіна Тарантіно.
Страх авдиторії
Глядач боїться персонажів із психопатичним розладом особистості. Боїться їхніх жахливих дій, блискучу маніпуляцію, повну відсутність жалості та нехтування законами й людськими життями. Рональд Схаутен, клінічний психіатр та автор книги «Майже психопат», вважав, що авдиторія любить, коли її лякають через «приплив нейромедіаторів, який провокує і породжує відчуття страху». Оскільки те, чого ми боїмося, у фільмі залагоджується (протагоністу вдається втекти від антагоніста, як у «Техаській різанині бензопилою»), то страх замінюється почуттям комфорту й захищеності.
Антон Чігур є чудовим зразком первісної людини з психопатичним типом особистості, який лякає своєю безжальністю і холоднокровністю. Його методи вбивства наганяють щирий жах у публіки. Безсумнівно, він вирізняється навіть з-поміж найстрашніших лиходіїв у кіно, яких насилу можна навіть назвати людиною. Без будь-яких надприродних навичок, що часто використовується в «слешерах», такий антагоніст схожий на «машину для вбивства» без найменшого натяку на людяність.
Лиходії з психопатичними захворюваннями — не ті персонажі, які заручаються схваленням глядача. Їхня абсолютна нещадність, здатність діяти тільки зі своєї вигоди, схильність до жорстоких вбивств може викликати бурю негативних емоцій. Кожен із популярних персонажів із психопатичним розладом по-своєму унікальний та має неповторні особливості, від зовнішнього вигляду до виду зброї. Такі персонажі міцно і надовго врізаються у пам’ять публіки.
