Медієвалізм, екзистенційний гумор і TikTok: що таке бардкор?

Сміх під час чуми. Як меми та музика підтримували наш дух?

У соцмережах дивуються, наскільки довгим відчувався попередній місяць. Користувачі припускають, що це пов’язано з послабленням наслідків 2020 року, коли тривала самоізоляція викривила наше сприйняття часу: не встигли кліпнути оком, як відтоді минуло три роки. Та поки одні тішаться «зціленню», інші вже ностальгують за карантинним минулим.

2020 рік, попри епідемію, справді залишив по собі чимало теплих спогадів, і чільне місце серед них займає бардкор. Пропонуємо пригадати один з найяскравіших і найвеселіших інтернет-феноменів, який підтримував нас у скрутний період та залишився популярним навіть у постковідні часи.

А пам’ятаєте…?

Двотижневий експериментальний карантин перетворився на всесвітній локдаун. Пандемія COVID-19 у розпалі. Вдарила велика нудьга. Самоізоляція змусила нас шукати радість і задоволення у нових і незвичних речах. Ми не тільки завантажили TikTok, а й занурились у глибини інтернету, віднаходячи публікації багаторічної давності. Так в умовах сучасної «чуми» народився бардкор.

Що це взагалі таке?

Бардкор (англ. bardcore; або tavernwave, medieval style cover) — це мікрожанр аранжування популярної музики у середньовічному звучанні. Назва складається з поєднання слова «бард» і суфіксу «кор».

Бард — це середньовічний придворний або мандрівний професійний поет-співак. Іноді вони розважали гостей таверн, тому звідси друга назва жанру — тавернвейв.

У сучасну епоху інтернету суфікс -кор (англ. -core) використовується для опису спільних уявлень про культуру, жанри, естетику та групує їх усіх в одну категорію (наприклад, котеджкор, фейрікор, дрімкор тощо).

*«Lute Player», Theodor Rombouts. Джерело:* *Philadelphia Museum of Art*

«Бардівські» кавери на популярні пісні множаться досі. Виявилось, сучасна музика ніби створена для виконання на лютнях, арфах, флейтах і бубнах. Для написання середньовічних балад аранжувальники використовують як реальні, так і віртуальні інструменти, міксують нове зі старим, додають свій вокал або прибирають його зовсім — чарівність мікрожанру полягає у необмеженій фантазії та свободі творчості. Однак загальний підхід вимальовується: автори та авторки зазвичай дотримуються упізнаваності оригіналу, середньовічної автентичності, гумору і драйву.

Цікаво, що більшість виконавців бардкору використовують у своїх рімейках картинки у схожій стилістиці, що загалом візуально відрізняє тренд. Є навіть спеціальний сайт-конструктор, на якому з окремих елементів можна зібрати повноцінну середньовічну ілюстрацію з унікальним сюжетом.

*Джерело:* *Cornelius Link*, *Hildegard von Blingin’*, *Bardcore*

Шлях до популярності

Предтеча. У 2006 році світ почув новий альбом британського виконавця Sting — «Songs from the Labyrinth», над яким співак співпрацював разом з боснійським лютністом Едіном Карамазовим. Альбом містить музику ренесансного композитора Джона Доуленда.

Першовідкривач. У 2017 році користувач YouTube під ніком Algal the Bard вирішив, що лютня незаслужено вкрилася пилом історії та що її, як і низку інших середньовічних інструментів, необхідно повернути до життя. Саме тоді на його каналі з’явилося перше відео жанру бардкор — середньовічний кавер на «Toxicity» групи System Of A Down. Виконавець демонструє майстерне володіння кількома середньовічними інструментами, що вигідно відрізняє його від інших «бардкорників», які використовують комп’ютерні програми для імітації потрібних звуків. Однак на той момент відео не «залетіло», а музикант зробив перерву на кілька років.

Бум! Усе почалося з похорону…

Весною 2020 року на тлі пандемії зростала популярність мему з африканськими трунарями, які танцювали під трек «Astronomia». Користувач YouTube під ніком Cornelius Link зважився на аранжування композиції у середньовічному звучанні, і понеслось: рімейк звучав звідусіль. Для наступних каверів автор також обрав впізнавані пісні — «What is Love» і «Pumped up Kicks».

Незабаром у Cornelius’а Link’а з’явилися десятки послідовників. Найяскравішою постаттю серед них стала канадська співачка з псевдонімом Hildegard von Blingin’. Вона не тільки переробляє музику, а й переписує слова пісень на манір Середньовіччя, дотепно вживаючи архаїзми. Найбільше переглядів назбирали переспіви на «Pumped Up Kicks», «Bad Romance», «Somebody That I Used To Know» тощо.

Середньовічний TikTok

Своєю популярністю бардкор багато в чому завдячує #MedievalTikTok — одному з найкреативніших трендів в інтернеті. Мікрожанр органічно співіснує з сотнями тисяч жартівливих, костюмованих, естетичних, карнавалізованих відео, що натхненні умовними уявленнями про Середньовіччя. З усіх цих категорій комедійні тіктоки зазвичай збирають найбільше переглядів і лайків. Декілька прикладів — далі.

Якби людство мало TikTok, припустімо, в XIII столітті, ваша стрічка рекомендацій могла би виглялати приблизно так:

Концентровано-стереотипна ситуація розгортається на фоні медієвалістичного антуражу під новий хіт місцевого «барда» (імена виконавців звучать по-середньовічному, наприклад, 50 Cent — 50 Shillings).

З кавером на «Hips Don’t Lie» асоціюються жарти про те, як відмова від базових благ сучасної цивілізації або вживання застарілої лексики ніби повертає у далеке минуле.

Замість висновків

Бардкор приваблює багатьох слухачів/ок і глядачів/ок по всьому світу: від сотень тисяч до мільйонів. Що ж спричинило його популярність та яке це має значення для сьогодення?

Подібні кавери звучать дивно й абсурдно, але водночас досить звично і зрозуміло. Складно уявити, що така музика лунала в реальних середньовічних тавернах. Насправді творців рімейків не надто хвилює історична достовірність. Імітація звуків і співів натхненна радше сучасним сприйняттям атмосфери Середньовіччя, аніж справжньою епохою.

Цей тренд яскраво ілюструє явище медієвалізму. Його суть полягає в тому, що зараз наше уявлення про Середні віки сформовані лицарськими романами, «Айвенго», сучасними фентезі, «Dungeons & Dragons», «Грою престолів» тощо. Така собі екзотика. Ресторан «П’яте підземелля» на Площі Ринок у Львові тому підтвердження: там якраз грає бардкор.

Бардкор увібрав у себе водночас і величезний пласт інтернет-мемів, і морок з жорстокістю Середньовіччя — все це апелювало до екзистенційного гумору міленіалів і зумерів, особливо в часи нової пандемії. Є щось втішне у цьому тренді: знайомі та улюблені пісні переосмислили в контексті одного з найскладніших періодів історії. Наші предки пережили катастрофічні масштаби чуми, а ми давали відсіч коронавірусу. Це споріднює, попри прірву в декілька століть та різні причини пандемій, і наділяє оптимізмом.

Існує думка, що музика перестала розвиватися і все, що ми чуємо, це нескінченне товчіння води в ступі. Тим не менш, часом в інтернеті з’являються нові музичні напрями, які швидко набирають популярність і стають справжніми феноменами, гідними особливої уваги.