Сабріе Саутова — надзвичайно важлива персоналія в історії боротьби за свободу кримських татар. Попри складнощі, вона не припиняла робити все, аби досягнути мети свого народу — стати вільними.
Цьогоріч минає 26 років з дня смерти кримськотатарської активістки Сабріе Саутової. Попри те, що вона народилась у висланні, жінка змогла застати відновлення незалежности України та повернутись у Крим. Сабріе, як і сотні тисяч інших кримців боролись за право жити на своїй землі, але, на жаль, на сторінках української історіографії її ім’я майже затерлось і пересічний українець про неї не знає. Тому важливо нагадати, особливо у контексті сучасного становища киримли, про визначну постать Сабріе Саутової.
Звісно, кримці намагались повернутись додому ще в часи відлиги та застою. Микола Хрущов у 1956 році навіть підписав указ, який скасував систему спецпоселень і адміністративного нагляду над кримськотатарською спільнотою, проте повернення в Крим досі лишалось недосяжною метою. До прикладу, правозахисник Петро Григоренко згадує про це у своєму автобіографічному романі «Спогади». За його словами, кримці підписували петиції, спершу це були сотні, потім тисячі, у 1967 році кількість підписів сягнула 3 мільйонів, себто кримці могли підписуватись близько 15 разів за рік. Кримськотатарська делегація неодноразово відвідувала Москву, і тричі ЦК КПРС приймала їх, проте не ухвалювала рішень про повернення, покликаючись на «наклепи», навіть нівелюючи їх як окрему націю: в документах їх не записували як «кримських татар», а як «татар, що проживали на території Криму». 5 вересня 1967 року ЦК КПРС видала указ, де начебто дозволяла кримцям переміщатись СРСР згідно з паспортними правилами, проте, звісно, в цьому документі було жодного слова про те, що ці ж паспортні правила забороняють кримським татарам їхати в Крим.
На цьому абсурдність не закінчується 一 попри те, що кримських татар проголосили зрадниками на всю країну, знято було ці обвинувачення лише в місцевій пресі. Тому й не дивно, що досі існує поширений міт про колабораціонізм кримців. Звісно, такий стан справ не лишився поза увагою кримськотатарської громади, тож вони змогли організувати зустріч з Андроповим, який на той час був головою КДБ. На жаль, ситуацію це не змінило.
Щодо самої постаті Сабріе, вона народилась у сім’ї депортованих кримських татар в Казахстані, а в підлітковому віці переїхала з батьками в Узбекистан, де здобула філологійну освіту. Вже під час навчання її твори друкували в газетах. Саутова писала повісті та оповідання про осмислення життя, особливо вона приділяла увагу проблемам свого народу, що було небезпечним у ті часи. У 1986 році вийшла друком її перша збірка «Цей блакитний світ».
Вже доросла Сабріе Саутова продовжила справу своїх земляків та однодумців і приєдналась до боротьби 一 у студентстві вона долучилась до кримськотатарського визвольного руху, а вже влітку 1987 року брала участь у кількох мітингах у Москві. До речі, тоді міліції були дозволені «особливі повноваження», наслідком яких було вислання протестантів зі столиці країни в Ташкент. Серед висланих був брат Мустафи Джемілєва Решат, його дружина Сафінар, Сабріе Саутова та інші. Проте цим дії правоохоронних структур не обмежились 一 вже в Узбекистані Сабріе заарештовували та відпускали, то наче за збиття пішохода, то за вбивство. Роблячи висновки з історії, кримці так просто не здавались. Взимку, а саме 17 грудня того ж 1987 року, Сабріе Саутова разом з Фуатом Аблямітовим вирушили в Москву, де їх намагались затримати. Під час арешту той, хто керував цим процесом, настільки сильно штовхнув Сабріе, намагаючись посадити її в машину, що вона вдарилась головою об дверцята автівки. Ця травма даватиме про себе знати активістці до кінця життя. Її відправили в лікарню, де стан стрімко погіршувався і вже через три дні по арешті, 20 грудня Сабріе перевезли в Ташкент, а її народ вирішив дізнатись, хто і за яких обставин наніс жінці таку травму. На початку 1988 року в Узбекистані вкотре почались мітинги кримців, серед їхніх вимог було й розслідування справи Саутової.Дисидентка Айше Сеїтмуратова намагалась поширити інформацію про цю кричущу подію на увесь світ, в етерах Радіо Свободи вона розповідала про побиття Сабріе та її тодішній стан. Як виявилось, активістку швидко виписали з лікарні, хоча її стан був далеким від задовільного. Згодом Саутову, як і Григоренка, намагались видати за психічно хворих людей. Про це згадує і Айше: «Саутову продовжують шантажувати психлікарнею. У середині січня її знову спробували відправити до психлікарні Ташкента, але втручання рідних і друзів врятувало її. Кримські татари, дізнавшись про ці знущання над Сабріе Саутовою і про нові арешти учасників демонстрації 3 і 10 січня, знову вирішили заявити протест. І 24 січня в Ташкенті відбулася демонстрація кримських татар».
На жаль, жінка не змогла повністю одужати. Вона й далі публікувала свої оповідання та повісті і все ще намагалась брати участь у визвольній діяльності. Після відновлення незалежности України 24 серпня 1991 року було відновлено й територіальну автономію Криму, до якого змогли повернутись його жителі після півстолітнього заслання. Сабріе разом із сім’єю теж перебрались додому. Жінка активно готувала матеріал для другої збірки. Знаючи про хворобу активістки, кримці не залишили жінку саму, Меджліс допоміг їй провести операцію в Туреччині, адже Саутова мала рак мозку, проте, на жаль, хвороба забрала її життя 20 жовтня 1998 року.
Наразі мало говорять про вклад Сабріе Саутової в боротьбу киримли, а також невідома доля «Цього блакитного світу» та праць про неї 一 востаннє вони могли зберігатись в Кримськотатарській бібліотеці імені Гаспринського. Після анексії та окупації Кримського півострова російською федерацією, праці про Сабріе, як і сотні інших довідок про кримців, могли просто конфіскувати або підлягти знищенню.
Від початку окупації півострова було порушено кримінальні справи проти більше 200 кримців. У 2022 році затримали кримськотатарську журналістку Гульсум Хілулову, а також Леніє Умерову. Знову, всього по тридцять років повернення свободи, киримли змушені виборювати право вільно жити на своїй землі, ще у той час, як ціла країна потерпає від війни.
Джерело:
https://ru.krymr.com/a/27315111.html
Ця публікація розроблена «бо медіа» за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать «бо медіа» і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, або Великої Британії.
