Як колишній мер Боготи змінив уявлення про містопланування
У 2012 році Енріке Пеньялоса відвідав столицю України, щоб поділитися зі студентами своїм баченням ідеального міста. Він наголосив на важливості створення зручних і безпечних пішохідних зон, парків та велосипедних доріжок. Основна ідея Пеньялоси полягає в тому, що міста мають бути сприятливими для людей, а не автомобілів. Він також підкреслив вплив громадських просторів на соціальну рівність та щастя мешканців. Його досвід у Боготі показує, що правильне планування міського простору може значно покращити якість життя.
Міський реформатор
Енріке Пеньялоса — колумбійський політик, чиє ім’я досі не втрачає актуальности для автомобілізованих міст. Він був двічі обраний мером Боготи (столиці Колумбії), а також очолював раду директорів Інституту політики транспортування і розвитку в Нью-Йорку.
За час перебування на посаді мера Пеньялоса перетворив бідні та малозаселені райони Боготи в урбаністичний простір із кілометрами пішохідних зон та велодоріжок, впровадив мережу швидкісних автобусів та обмежив використання приватних автомобілів у місті. Столиця Колумбії стала привабливим середовищем для дозвілля та туризму.
«Міста є інструментом нашого щастя»
Не можна говорити про реформацію транспортної системи, не маючи кінцевого уявлення про бажаний вигляд міста. Основна проблема відсталих міст полягає в тому, що люди ототожнюють домівку лише з приміщенням, в якому проживають. Насправді ж більшість часу ми проводимо поза квартирою.
Як приклад політик згадує свої студентські роки в Парижі: «Ми жили в маленькій кімнаті, де місця вистачало лише на ліжка, мали одну вбиральню на поверх, а душа не було взагалі. Однак ми були щасливі, бо в нас був Париж».
Спочатку було місто
Пеньялоса розвіює міт про те, що автівки зробили міста прогресивними: міста були такими задовго до їх появи. Вулицями європейських міст завжди гуляли люди та функціювали громадські заклади.
Автомобільна інфраструктура не є маркером розвитку міста. У Кенії, ЮАР та інших країнах Африки ми спостерігаємо масштабну розбудову магістралей та естакад, але місцеве населення ледве має доступ до чистої води.
«У хорошому місті людям подобається виходити на вулицю».
Концепція демократичного міста
Хороше місто має сприяти соціальній рівності. Конституції більшости країн світу декламують рівність усіх громадян перед законом, отже виходить, що автобус на 60 пасажирів має мати в 60 разів більше прав на дорозі, ніж один водій в автомобілі. Коли місцева влада обирає ховати пішоходів у підземні переходи замість того, щоб забезпечити функційність наземних — вона демонструє неповагу до людської гідности.
Різниця між багатими й бідними мешканцями міста полягає в тому, що у вільний від роботи час другі мають лише вулицю як опцію для дозвілля. Тож тротуар є найважливішим елементом інфраструктури демократичного міста.
Протягом свого першого терміну (1998-2001) Енріке Пеньялосі вдалося покращити понад тисячу громадських парків, збудувати нові бібліотеки, школи, лікарні та дитсадки. Він провів реформи щодо доступу до водопостачання, каналізації та електроенергії, зокрема очистив небезпечні райони на кшталт колишніх нетрів на вулиці El Cartucho. Також мер Боготи ініціював створення мережі велосипедних доріжок загальною протяжністю в 300 км (сьогодні — понад 600 км), після чого використання велосипедів у місті зросло в 5 разів. Завдяки цим та іншим стратегіям адміністрація Пеньялоси досягла зниження рівня злочинности та збуту наркоторгівлі.
Систематизована транспортна інфраструктура
Якщо місто має багато дорожніх ресурсів, їх потрібно використовувати задля розвитку мережі громадського транспорту.
На думку Енріке, Київ міг би виділити ексклюзивну смугу для руху автобусів, запровадивши єдину систему користування (як от на станціях швидкісного трамваю).
У Боготі, зокрема, так і сталось. Щодня 2,3 мільйона пасажирів мандрують містом завдяки автобусній мережі «TransMilenio». До появи мережі 30-кілометрова поїздка в незалежно керованих мікроавтобусах займала 2 години 15 хвилин; та сама поїздка за допомогою TransMilenio займає 55 хвилин. На ключових станціях TransMilenio облаштовано 27 велопарковок із загальною кількістю 7351 паркомісць.
Доступ до рекреаційних зон
Ще одне зауваження фахівця до столиці України стосувалося відсутности пішохідного доступу до Дніпра:
«Тут тече чудова річка, вздовж якої також побудували дорогу, що створює проблему на десятиліття вперед. У всьому світі дороги вздовж річок ліквідовують, а ви продовжуєте будувати нові, їх стає все більше. Це вражає. Наприклад, у Сеулі влада вклала 9 мільярдів доларів не в будівництво нової дороги, а в її демонтаж для створення набережної. Після цього мер Сеула став президентом Кореї. Набережні мають бути обладнані пішохідною інфраструктурою».
Вихід з автомобільної коми
Найрадикальнішою стратегією для досягнення сталого розвитку міста стала боротьба Енріке з автомобілями.
«Я не знаю жодної конституції, де написано, що в тебе є право на паркування. Парковки — це не конституційні права, їх ліквідація цілком законна» — коментує урбаніст.
Смілива й непопулярна позиція мера допомогла знизити навантаження приватним транспортом у місті на 40%. Крім того, була введена система обмежень на використання автомобілів під назвою «Pico y Placa» (від ісп. pico — (година) «пік» та placa — «номерний знак»): у години пік автомобілі з номерами, що закінчуються на певні цифри, не можуть виїжджати на міські дороги.
Авторка: Софія Скрипник
Редакторка: Сніжана Мала
