І як з цим боротись
Впевнені, у частини з вас є принаймні один пункт новорічних обіцянок пов’язаний з читанням. Ми хочемо подужати більше: «прочитати 100 книжок за рік», або ж виховати звичку: «читати 30 хвилин щодня» тощо. Коли ж щось неодмінно не спрацьовує, іронічно дивимось на цю мету і даємо обіцянку знову, вже наступного року. Як запланувати й справді втілити у життя свої читацькі плани:
Подолати бар’єри
1. Де брати час
Перш ніж ставити собі ціль, варто реалістично оцінити наявні ресурси. Яким би привабливим не здавалася обіцянка читати по роману щотижня, запитайте себе: «скільки вільного часу насправді я маю?». Можливо, 20 хвилин щодня або вдумлива година на вихідних. Будь-який реалістичний варіант підходить. Занесіть цей час, наприклад, у google-календар. Робіть це так само обов’язково, як і інші зустрічі чи справи.
Замість того, щоб задавати собі великі цілі, розбивайте їх на менші, досяжні кроки. Не кажіть, що хочете прочитати 50 книг за рік, ставте досяжну мету, наприклад, у 2 книги на місяць. Це зробить завдання більш досяжним.
2. Як концентруватися
Спробуйте скористатися українським застосунком Rork. Ви вводите книгу, яку зараз читаєте. Тут є спеціальний таймер. Він вимірює ваш темп, фіксує час і прогнозує кількість необхідних годин, враховуючи як і вашу швидкість, так і обсяг сторінок. Крім того, додаток містить читацький календар, тож ви матимете доступ до аналітики навіть у безплатній версії.
Вам дійсно доведеться відкласти соцмережі та гаджети. У цьому немає нічого страшного. Ви можете брати з собою книгу і йти з нею у парк чи кав’ярню.
3. Книжки дорогі
Але їх можна брати у бібліотеці. Частина бібліотек у великих містах України зараз поступово перетворюються на сучасні публічні простори, де можна комфортно працювати. Ви можете створити чат для обміну книгами зі своїми знайомими чи колегами, купляти вживані книжки. До речі, відчуття спільноти може зробити читання більш захопливим і мотивувати вас досягати своїх читацьких цілей.
Електронні ж версії книжок, як правило, дешевші. Ми закликаємо вас утриматися від нелегального завантаження, адже це шкодить українським видавництвам. Ще один варіант — спробувати аудіокнижки, які також дешевші друкованих. Наприклад, у додатку «Абук».
4. Читання не для мене
Читайте у комфортному для вас темпі. Вибирайте твори, які вам дійсно подобаються. Не обов’язково дотримуватися трендів або чужих стандартів. Читання — це персональний процес. Не соромно кинути твір, який нібито всі хвалять. Якщо книга зацікавила, час, як правило, летить непомітно.
Скласти список
1. Що цікаво мені?
Почніть з того, щоб визначити свої інтереси та потреби. Питайте себе, які теми вас цікавлять, чи хочете ви розвивати якісь конкретні навички, чи маєте певні питання, на які хочете знайти відповіді. Наприклад, я точно знаю, що хочу краще орієнтувати в українській літературі, тому планую перечитати серію «Неканонічний канон» від видавництва «Віхола».
2. Хто став переможцем Букерівської премії?
Погляньте на різні літературні списки: бестселери, літературні премії, та рекомендації від літературних критиків. У цьому році, до речі, лауреатом Букерівської премії став ірландський письменник Пол Лінч, чули про нього? Радимо стежити за «Читомо», аби бути в курсі всіх літературних новин.
3. Роздивіться обкладинки
Зайдіть в бібліотеку чи книгарню та просто розглядайте полиці. Іноді найцікавіші та актуальні твори можна знайти, побачивши їх фізично. Питайте бібліотекарів\ок або консультантів\ок поради. Не обов’язково щось купляти, поставтесь до цього як до експедиції.
А навіщо?
Дайте відповідь на це питання та будьте гранично чесні з собою. Зрештою, важко втілювати мету через примус. Міркуйте про те, які знання чи враження ви отримали з кожної книги. Можливо, це можна застосувати практично у вашому житті? Книжки дійсно можуть бути інструментом для найрізноманітніших завдань: відволіктися, дізнатися нове про себе, але лише якщо ви точно знаєте навіщо це особисто вам. Нормально поєднувати в одному списку начебто непоєднуване й шукати свій власний унікальний смак.
Ця публікація розроблена «бо медіа» за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать «бо медіа» і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
