Дивовижний момент Першої світової
Дисклеймер: ми у жодному разі не проводимо паралелей між Першою світовою та повномасштабною війною Росії проти України.
3 хвилини
Різдвяне перемир’я 1914-ого року на Західному фронті досі залишається дивовижною, та й подекуди міфологізованою історичною подією. Насправді припинення вогню було неофіційним та імпровізованим, а дехто навіть стверджує, що почалось із колядок. Але давайте по черзі.
На західному фронті без Різдва
Європейські країни вступили у війну влітку 1914 року з ентузіазмом і вірою, що конфлікт завершиться до Різдва того ж року. Обіцянка швидкої перемоги і святкування з родинами на батьківщині лягала в основу урядової пропаганди, аби мотивувати військових. Однак ще до зими у важких боях загинули сотні тисяч солдатів. Просування німецької армії було зупинено на Марні (поблизу річки Марна, Північна Франція). У результаті виник кривавий глухий кут, фронт якого простягнувся від швейцарського кордону до Північного моря. Тож станом на грудень 14-ого армії обох сторін розділяли всього лишень приблизно 45 метрів нічийної землі (No Man’s Land). Ті дні до Різдва минали у холодних окопах, які ще й на додачу постійно поливав дощ, перетворюючи траншеї на багнюку.
Сьомого грудня Папа Римський Бенедикт XV звернувся до лідерів і запропонував тимчасово призупинити війну для святкування Різдва. Він просив «щоб зброя замовкла принаймні у ніч, коли співали ангели», щоб розпочати мирні переговори. Воюючі країни відмовилися офіційно припиняти вогонь, але на Різдво солдати в окопах оголосили власне неофіційне перемир’я.
Фото: The Guardian
Чи з Різдвом
Перемир’я німецьких і британських солдатів з 24 на 25 грудня 1914 року задокументовано численними джерелами, зокрема деякими фотографіями. Бійці спонтанно святкували разом, співали пісень, деінде навіть грали у футбол на нічийній землі чи обмінювалися продуктами або речима. Кажуть, що у перемир’ї брали участь щонайменше 100 тисяч солдатів. Через масштаби перемир’я військові лідери обох сторін вирішили не карати за це.
Рядовий Рональд Маккіннон, 23-річний з Канади, написав про Різдво у листі: «Я досить гарно провів Різдво, враховуючи, що був на передовій […] У нас було перемир’я на Різдво, німці були дружні. Вони прийшли до нас, ми обміняли яловичину на сигари».
На Східному ж фронті не було аналогічного перемир’я, як мінімум тому, що у Російській Імперії святкували Різдво за юліанським календарем.
Живи і дай жити
В основі Різдвяного перемир’я лежали спільні культурні та релігійні традиції між німцями та британцями. Також до перемир’я спонукав і сильний дискомфорт — усім було потрібно відновити бліндажі і окопи після сильних дощів, поховати загиблих.
Фактично, перемир’я було можливим через реалізацію так званої політики «живи й дай жити»: ми не будемо по вас стріляти — ви теж не стріляйте по нас. Британський генерал Волтер Конгрів писав у листі своїй дружині: «Там я застав надзвичайний стан справ. Німець закричав, що вони хочуть одноденного перемир’я і щоб хтось вийшов, якщо він це зробить; тому дуже обережно один із наших людей піднявся над парапетом і побачив, що німець робить те саме».
Різдвяне перемир’я 1914 року було одним із останніх прикладів певного лицарства між ворогами. У тій війні це ніколи знову не повторювалося — майбутні спроби припинення вогню у святкові дні були придушені погрозами офіцерів про дисциплінарні стягнення.
Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
