Цього місяця в Україні зʼявилась електронна петиція щодо запровадження окремих вагонів у потягах для жінок (зокрема, якщо дорога триває довше шести годин). Ми вирішили зʼясувати, у яких країнах вже  існують подібні обмеження, а що основне — задля чого.

Подібні жіночі пасажирські вагони залізниці чи метро вже існують у світі. Таке рішення має на меті захистити жінок від сексуального насильства і створити додатковий інструмент, який сприятиме захисту жінок тут і зараз. «Укрзалізниця» відгукнулась, що створить спеціальні жіночі купе для маршрутів далекого сполучення, до яких допускатимуть жінок, трансжінок, мам із дітьми до 6 років будь-якої статі.

Звичайно, що для викорінення проблеми та нульової толерантності до насильства, потрібна добре налагоджена система і цілий ряд заходів. Як, наприклад: 

• Наявність тривожних кнопок у купе;
• Наявність інформації у вагоні, на станціях про те, що робити у випадку домагань;
• Відеоспостереження;
• Патрулювання поліції у вагонах;
• Належне освітлення на залізних станціях і охорона у залах очікування на вокзалах (адже територія залізничних станцій це теж місце, де часто вчиняється сексуальне насильство);
• Інформування й спеціальне навчання для працівників та працівниць залізниці;
• Тощо.

Наявність спеціальних вагонів чи купе для жінок лише доповнює цей список, і створює інструмент, який працюватиме поруч із вище згаданими. Цікавим є досвід інших країн.

Ось, наприклад, в Індії не лише є подібні вагони, але й залізничні станції, якими повністю керують жінки. Такою станцією є Gandhi Nagar — одна з важливих залізничних станцій, яка розташована на маршруті Джайпур — Делі (її відвідує 50 регулярних поїздів і понад 15 000 пасажирів щодня. Це не лише створює додаткові робочі місця для жінок, але й, в першу чергу, торкається питання безпеки під час поїздок, адже часто пасажирки безпечніше себе почувають і більше довіряють, коли оточені жіночим колективом. 

До речі, купе «для жінок» до кінця 20 століття існували у Великій Британії. І зʼявились вони теж через неодноразові напади на жінок, зокрема після засудження полковника Бейкера за напад на 21-річну жінку, яка подорожувала разом з ним в купе у 1875 році, і яка була змушена втікати від нього, рухаючись по підніжці потяга ззовні (тоді двері купе відчинялися назовні)(Джерело: BBC).

Близько 10 років тому окремі жіночі вагони метро зʼявились в Японії. Проблема сексуальних домагань в громадському транспорті є надзвичайно гострою для цієї країни, зокрема про домагання  часто повідомляють школярки. Особливо, зважаючи, наприклад, на те, що лише в Токіо щодня метро користується 8,7 млн людей. І спеціальні вагони для жінок справді стали рішенням, починаючи з 2000-х. Спершу деякі компанії запроваджували подібні вагони лише у години пік, інші навпаки впродовж всього дня, дехто відмовлявся від таких вагонів у святкові дні, й залишав лише у будні. 

Вагони позначені спеціальними рожевими знаками й окремим написом на підлозі станції, перед дверима вагона. Також на станції зазначено, коли саме курсують подібні вагони. Зараз на 87 лініях 32 залізничних компаній є вагони лише для жінок. До речі, деякі компанії дозволяють користуватись такими вагонами учням початкової школи, а також чоловікам з інвалідністю, або ж якщо жінку з інвалідністю супроводжує чоловік.

У метрополітені Ріо-де-Жанейро один вагон теж позначено рожевим кольором і він виключно для жінок з понеділка по п’ятницю у години пік. Окрім цього, охорона метро перевіряє, аби чоловіки не сідали у цей вагон. А на платформі станції є напис, який вказує на місце посадки для вагона лише для жінок. Такий вагон у будні також функціонує у Дубаї, і для чоловіків, що порушують обмеження є санкція у вигляді штрафу.

Крім цього, у деяких країнах є автобуси з водійками, які теж призначені лише для пасажирок. До речі, популярними у світі є служби таксі лише для жінок і дітей. Наприклад, у 2020 році в Києві почало роботу «Pink Taxi», де водійками є лише жінки та самі авто, обладнані автокріслами для дітей. Такими таксі можуть користуватись жінки, а також жінки з дітьми. 

Окремі вагони, купе, автобуси чи таксі — це один з інструментів захисту. Проте працюватимуть вони особливо ефективно тоді, коли кожний та кожна памʼятатимуть, що у сексуальному насильстві винен лише той, хто його вчиняє. Також важливим є усвідомлення того, що сексуальні домагання це не лише зґвалтування, а й також будь-яка інша вербальна чи невербальна небажана вам дія вчинена із сексуальним підтекстом. 

Сьогодні лінія безоплатної правової та психологічної допомоги «ЮрФем: підтримки» допомагає потерпілим від будь-якої форми сексуального насильства, гарантуючи конфіденційність та безоплатність. Отримати допомогу можна, зателефонувавши за номером 068-145-55-90, написавши у Telegram, Viber, Signal або заповнивши заявку на сайті: https://jurfem.com.ua/jurfem-pidtrymka/

Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.