Важке дитинство, травма посеред змагань та шалена конкуренція не зупинили її на шляху до перемоги.
Поки українські спортсмени\ки представляють нашу країну вже на 33-х Олімпійських іграх в Парижі, згадуємо з чого все починалось і хто стояв на початку української кар’єри в Олімпійських іграх.
Національний олімпійський комітет України заснували 22 грудня 1990 року, проте визнали його тільки через три роки, у вересні 1993-го.
До цього українські спортсмени виступали у складі Об’єднаної команди колишніх республік СРСР (у лютому 1992 року на XVI Зимових змаганнях у французькому Альбервілі). І тільки через два роки на XVII Олімпіаді в Норвегії, Ліллегаммері 37 українських спортсменів та спортсменок змогли представляти вже незалежну Україну під її власною символікою. Серед них була і Оксана Баюл.
Становлення
Оксана Баюл народилась у Дніпрі, батько покинув сім’ю, коли дівчинці було два і весь тягар виховання впав на матір, бабусю і дідуся Оксани. Пізніше, у віці 10 років вона втрачає бабусю з дідусем, а в 13 після смерті матері залишається сиротою.
Любов до фігурного катання прищеплюють бабуся з дідусем, коли після невдалої спроби в кастингу до балетної школи приносять Оксані її першу пару ковзанів.
До 13 років Оксана займалась у дніпровському спорткомплексі «Метеор», там нею опікувався тренер та названий батько Станіслав Корітек, але згодом чоловік переїжджає до Канади, а свою підопічну відправляє в Одесу до свого колеги Валентина Ніколаєва. Партнеркою Ніколаєва була Галина Зміївська, яка пізніше і вивела Оксану на шлях до Олімпійського золота.
Шлях до Олімпіади
Брати участь у змаганнях розпочала наприкінці вісімдесятих, проте всесоюзні протистояння не відзначалися значним успіхом — місць вище 10-го Оксана Баюл не займала.
Після визнання Національного олімпійського комітету в Україні відразу започатковується Чемпіонат України з фігурного катання на якому в 1993 і 1994 роках Оксана Баюл займає перші місця, що і відкриває їй дорогу на закордонні змагання.
Дебют за кордоном в Оксани відбувся у січні 1993 року на чемпіонаті Європи в Гельсінкі, де дівчина здобула срібну нагороду, поступившись француженці Сурії Боналі.
Того ж року виступає і на чемпіонаті світу в Празі, де Оксана Баюл посідає перше місце.
У 1994-му році на чемпіонаті Європи в Копенгагені знову поступається Сурії Боналі і стає другою.
Ліллегаммер-94
На момент Олімпійських ігор Оксані було тільки 16 років, вона навіть не планувала представляти Україну як учасниця змагань у 1994 році, проте після розвалу СРСР українських спортсменів не вистачало і нішу фігурного катання закрити було нікому.
Без відповідного спорядження фігуристку не випустили на парад відкриття 17-х Олімпійських ігор, проте на цьому складнощі не завершились.
Саме на сезон 1994-го припав скандал американських фігуристок Тоні Гардінг та Ненсі Керріган, через який увага до Чемпіонки світу була вкрай низькою, не всі експерти вважали Оксану безумовною фавориткою Олімпіади, зокрема після короткої програми американка Ненсі Керріган вийшла на перше місце, проте шанси все ще залишались на довільну програму.
Перед останнім виступом Оксана отримує травму ноги, зіткнувшись на льоду із німецькою спортсменкою Танею Шевченко, рана доволі важка, їй накладають три шви, а на арену Баюл виходить під сильними знеболювальними.
Довільну програму спортсменка виконала доволі впевнено і, вже збираючись закінчувати її потрійним стрибком, почула крізь натовп від тренерів:
«Стрибай на каскад. Тобі потрібен каскад!».
Баюл за 15 секунд до кінця змінює програму, додавши каскад подвійний аксель – подвійний тулуп.
Після фінальної програми четверо з дев’яти суддів віддають перемогу американці Керріган, ще четверо — українці Баюл. Вирішальними стали бали колишнього чемпіона світу німця Яна Гоффмана, який поставив Оксані найкращі оцінки за артистизм і цим вивів на перше місце.
Оскільки титул переможця прогнозували США, золото для України стало справжньою сенсацією не тільки для фанів, а й для самих організаторів. У них не виявилось ні гімну, ні прапора для урочистої церемонії нагородження спортсменок.
Спочатку пропонували увімкнути гімн СРСР або ж гімн Олімпійських ігор, проте українська делегація на це не погодилась, змусила чекати всіх 45 хвилин, але все ж таки показали Олімпіаді і цілому світу гімн незалежної України.
У кінцевому результаті прапор був піднятий неправильною стороною, проте це вже не завадило зрозуміти головного — 16-річна українська фігуристка із Дніпра підкорила світову льодову арену.
Життя після
Після перемоги Оксана переїжджає до США, де стає справжнім скарбом для американського суспільства, вона купається в славі та кожен день омивається світлом софітів. У такому молодому віці це призводить до зіркової хвороби і навіть численні вигідні контракти не зупиняють її пристрасть до алкоголю. Поліція затримувала її за водіння у нетверезому стані, вона опинялась у центрі різноманітних скандалів. Через це до 2005-го року випадає зі спорту та лікується від алкоголізму.
Зараз Оксана Баюл і надалі мешкає в США, має власний бізнес спортивного одягу, працює тренером фігурного катання.
У 2016 році Оксана Баюл, незважаючи на те, що на той момент вже 18 років проживала в США, звернулась до Окружного суду Центрального округу Каліфорнії з позовом до ДЕРЖАВИ УКРАЇНА про стягнення 50 мільйонів доларів.
«Обгрунтування позову — порушення принципу сумлінності та чесної ділової практики в рамках трудового договору, укладеного з Оксаною Баюл, та передання права на використання її імені, популярності і біографічної інформації непричетним третім особам,» 一 про це на своїй сторінці у фейсбуці заявив Міністр юстиції Денис Малюська.
Окружний суд Центрального округу Каліфорнії 18 червня 2018 року визнав вимоги фігуристки безпідставними та завершив справу на користь України. Після цього Оксана подала апеляцію, яка для неї також завершилась безуспішно, у 2020 році Суд відхилив апеляцію та визнав, що Україна захищена від юрисдикції американських судів відповідно положень Закону США «Про імунітет іноземних держав» (The Foreign Sovereign Immunities Act), а позивач не надав достатніх аргументів для підтвердження обґрунтованості застосування винятків від судового імунітету, передбачених цим Законом».
У серпні 2021-го року у своєму Instagram виставила пост у якому поскаржилась на те, що чинний Президент Зеленський не запросив Оксану Баюл на святкування 30-ї річниці Незалежності України та пізніше заявила про відмову від українського громадянства керуючись тим, що згідно з українським законодавством «якщо громадянин України набуває громадянство іншої держави, така особа, як і раніше визнається громадянином України лише в правовідносинах».
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну активно виставляла пости на підтримку України, проте і не соромилась дописів із так званими «харошими рускіми», дала декілька інтерв’ю YouTube-каналу «Футбол24» у яких заявляла про те, що займається недопуском російських спортсменів на змагання.
До 1998-го року Оксана Баюл була наймолодшою (16 років 3 місяці і 10 днів) у світі олімпійською чемпіонкою із зимових видів спорту, до 2014-го — єдиною олімпійською чемпіонкою незалежної України із зимових видів спорту й станом на 2024 рік залишається наймолодшою за всі роки українською олімпійською чемпіонкою.
Авторка: Сокур Соломія
Редакторка: Анастасія Кузьміна
