Поштовх до перейменувань
Перша хвиля перейменувань міст, вулиць та площ відбулася ще у 2015–2016 роках, після ухвалення парламентом відповідного закону та заборони діяльности Комуністичної партії в Україні. За даними порталу «TransparentCities» протягом 2015-2016 років змінили понад 51 тисячу власних назв вулиць, скверів, парків, перейменовано 991 населений пункт. Із початком повномасштабного вторгнення перейменування стали масовими, зміні підлягали назви, що пов’язують нас із ворогом (російські письменники, діячі культури, історичні пам’ятки та інше). Ця тема набула резонансу, тому в інфопросторі часто трапляються новини про скандали щодо назви, наприклад, як із перейменуванням міста Червоноград Львівської області.
Але ці процеси важливі для нашого культурного суверенітету, тому що є частиною деколонізації. Вулиці імені Пушкіних та Толстих не лише підкреслюють так званий зв’язок Росії та України, а й маркують наші міста як начебто російські, адже названі на честь їхніх діячів.
Ономастичний дискурс
Назви міст, сіл, об’єктів рельєфу та місцевостей об’єднують терміном «топонім», який поділяється на підвиди, наприклад, ойконім — назва населеного пункту, а хоронім — назва області чи району. Ці терміни належать до ономастики — науки, що вивчає власні назви. Ті чи ті назви, навіть схожі, можуть мати різне походження, тому системний науковий підхід дозволяє вивчити якнайбільше топонімів.Український ономастикон (збірна термін для позначення всіх власних назв) унікальний та різноманітний, оскільки відображає нашу історію (як локальну, так і глобальну), культурні особливості, і виконує функцію пам’ятування. Наприклад, зараз у багатьох містах вулиці, що мали імена радянських або російських діячів перейменували на честь полеглих воїнів російсько–української війни, зокрема у Рівному вулицю Курчатова було змінено на вулицю Володимира Стельмаха. Військовослужбовець жив там до початку повномасштабного вторгнення Росії. Після загибелі у бою, на прохання батьків, рідна для Володимира вулиця тепер має його ім’я.

Історія українських найменувань
Давні українські назви мають різне походження. Розібрати історію українських топонімів можна на прикладі назв українських сіл, серед них є натхненні рослинними мотивами: Абрикосівка, Велика Яблунька, Весела Долина, Антонівка (сорт яблук). Трапляються назви, що походять від людських імен: Нова Любомирка, Мала Любаша та інші. Найчисельніша група назв відприкметникові іменники: Мирне, Живописне, Привітне, Радісне, Чистеньке, Чорноземне тощо.

Часто села на заході України були розпорошеними, будинки могли розташовуватися досить далеко одне від одного, тобто село складалося з кількох хуторів, які називали за прізвищами чи прізвиськами власників. Наприклад, село Мирне в Рівненській області. Коли воно сформувалося, і люди збудували та заселили вулиці, колишні хутори стали урочищами й отримали свої назви: Чортове (прізвисько чоловіка, який раніше там жив), Мельничуків (прізвище сім’ї, що там проживала).
Завдяки дослідженням українських мовознавців та мовознавиць ми можемо ознайомитися з походженням назви свого міста у топонімічних словниках, зокрема у праці Юрія Кругляка «Ім’я вашого міста» (1978).

Досвід називання інших країн
Якщо в нас до процесу перейменування/називання ставляться надсерйозно, то, наприклад, у США вулицю можуть назвати Третьою, Другою чи будь-яким іншим порядковим числівником. Бюро Перепису Населення подає таку статистику найбільш популярних у США назв вулиць за 1998 рік (останні доступні дані): Друга/Second, Парк/Park, Третя/Third, Четверта/Fourth, Пята/Fifth, Перша/First, Шоста/Sixth, Сьома/Seventh, Вашингтона/Washington і Кленова/Maple. У цій статті також пояснено логіку називання на прикладі штату Вашингтон: «Наприклад, у Вашингтоні «вертикальні» вулиці мають числові позначення, а «горизонтальні» — буквені. Як у будь-якого правила, тут є винятки. При позначенні горизонталей використані всі літери англійського алфавіту, окрім трьох останніх — X, У і Z». Мотивацію американців можна зрозуміти, якщо в місті багато вулиць, то креатив може вичерпатися, а числові та буквені назви прагматичні.

Сучасні українські тенденції
Крім проблеми опору деколонізації нашої топоніміки є й інша — суперечки навколо нових назв. Хтось хоче, аби вулиця була названа іменем полеглого воїна, хтось — іменем діяча історії, а хтось не любить ускладнювати і вдається до назв Квіткова, Вишнева, Липова чи навіть Жовтнева, на честь місяця, звісно. Про цікавий випадок перейменування вулиці в Ірпені розповідало Суспільне Культура. Жителі вулиці Льва Толстого відмовилися від назви Симона Петлюри, і запропонували свої варіанти: Затишна, Солов’їна, Ясна і Дружна. Активіст ГО «Декомунізація України» Вадим Поздняков зазначає, що проблеми з відмовою від радянських назв і страх україноцентричних більш розповсюджені в малих населених пунктах. Він пояснює це тим, що молодь покидає села, а люди старшого віку відчувають ностальгію за радянським минулим, що сповільнює декомунізацію.
Історія замість вишень
Обрати назву для своєї вулиці у рідному селі чи місті — це право її жителів, навіть якщо вони обирають між «Гарною» та «Тихою», проте україноцентричні найменування спонукають людей до вивчення історії та формування національної памʼяті. Якщо ви стомилися бачити таблички з написами «ім. О. Пушкіна» чи «ім. Л. Тостого», то ось, що можна вдіяти:
- подати петиції з вимогою перейменувати топоніми;
- дати депутатам доручення внести до порядку денного на розгляд питання про перейменування окремих назв;
- подати місцеву ініціативу з проханням перейменувати урбаноніми або повторно розглянути «проблемні» назв.
Детальніший механізм боротьби з російськими назвами можна переглянути на ресурсі «TransparentCities». Крім порад на сайті є чимало новин про успішні зміни російських найменувань..Ініціювання перейменувань може здаватися невдячною справою, але кожен успішний випадок надихає. У Рівному кілька років тому вулицю Гагаріна перейменували на вулицю Василя Червонія і в багатьох рівнян з’явилася нагода познайомитися з його постаттю. Називання вулиць іменами національних героїв — частина культури пам’ятування, тому нам варто уважніше добирати варіанти.