Де у світі евтаназія легальна і як це працює
8 хвилин
Вперше про евтаназію у медицині заговорив англійській вчений Френсіс Бекон у 16 столітті. Він казав, що мета лікаря — не лише лікувати, а й позбавляти пацієнта страждань, які спричиняє хвороба, коли вже жодної надії на порятунок немає. У 1870 році Самуель Вільямс вперше запропонував використовувати анестетики та морфін для навмисного покінчення з життям пацієнта. Історії ж перших легалізацій евтаназії розпочалось у 2000-х.
Евтаназія (від грец. εὖ – добре, υάνατοζ – смерть), також відома як вбивство з милосердя — практика безболісної смерті для людей, які страждають від невиліковної хвороби чи мають недієздатний фізичний розлад. Це також надання їм можливості померти відмовою у лікуванні чи припиненням штучного підтримання життя.
Якою буває евтаназія
Активна евтаназія передбачає пряме введення смертельної речовини пацієнту іншою особою з милосердних намірів. Наприклад, введення великої дози наркотичної речовини, що спричинить передозування та призведе до смерті. Інколи активну евтаназію називають агресивною.
Пасивна евтаназія — це відмова чи припинення лікування, що підтримує життя, або на прохання пацієнта, або коли продовження життя вважається безперспективним. Наприклад, відключення від апарату штучної вентиляції легень.
Також існує непряма евтаназія. Вона стосується призначення знеболювальних засобів, які можуть бути смертельними, щоб полегшити страждання. Та самогубство за участю лікаря — це допомога медичного працівника пацієнту покінчити з життям на прохання пацієнта (в Україні це кримінально-каране діяння).
У теорії також розрізняють добровільну евтаназію: її дозволяють у випадках, коли хворий вільний від прямого чи непрямого тиску з боку оточення. Вираження скористатись правом на смерть характеризується багаторазовим та чітко сформульованим висловлюванням хворого про бажання піти з життя. І недобровільна евтаназія: коли людина перебуває у несвідомому стані чи не може погодитися на проведення процедури. У країнах, де евтаназія застосовується, дозвіл може бути виданий судом або членами сім’ї.
А що у світі?
Нідерланди у 2002 році стали першою країною, яка легалізувала евтаназію та асистований суїцид. Процес тривав близько тридцяти років, головними прихильниками прийняття закону були демократи(-тки). Представники демократичної партії Нідерландів розглянули можливість легалізації таблеток для суїциду. Основна ідея полягала у тому, що таблеткою могли скористатися не лише смертельно хворі люди, а й ті що просто не хотіли жити. Проте, уряд відхилив таку пропозицію.
Крім того, у Нідерландах у 2013 створено «Товариство останньої волі», воно функціонує і зараз. В організації відбуваються збори, де пропонують недорого придбати речовину «Агент Х», яка підходить для швидкої та безболісної смерті. Основна мета організації — щоб право на суїцид отримали не лише смертельно хворі пацієнти, а для його вчинення достатньо було особистого бажання людини. Але зараз це незаконно.
Слідом за Нідерландами евтаназію легалізували у Бельгії, Люксембурзі, Іспанії, Канаді, Новій Зеландії, Колумбії та деяких штатах Австралії.
Спочатку у Бельгії була дозволена евтаназія лише для повнолітніх, а у 2014-му році скасували вікові обмеження та дозволили проведення евтаназії неповнолітнім. Проте, лише за умови згоди батьків, консультації з психотерапевтом і свідомого й активного бажання пацієнта здійснити процедуру.
У 2005 році ухвалили Гронінгенський протокол (англ. The Groningen Protocol), який регулює питання активної евтаназії дітей до одного року. Для проведення процедури необхідні наявність нестерпних страждань та прогнозованої низької якості життя у майбутньому, повна поінформованість та згода батьків, підтвердження діагнозу.
Третя європейська країна, яка легалізувала евтаназію та самогубство за допомогою лікаря — Люксембург.
Проте, досвід країн, які не толерують визнання цього права значно більший. Наприклад, в Італії евтаназію прирівнюють до катування. Грузія, Литва, Латвія, Франція, Англія, Норвегія та багато інших країни забороняють евтаназію.
А в Україні?
В Україні заборонена будь-яка форма евтаназії, однак право відмовитися від лікування визнається і гарантується як спосіб здійснення права розпоряджатися своїм життям. Відповідно до Конституції України, життя людини визнається найвищою соціальною цінністю, а право на життя є найважливішим.
Крім того, життя визнається найважливішим природним правом і у конституціях інших країн та міжнародних актах (Загальній Декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод тощо).
Спроба легалізації евтаназії почалась ще у 2003 році, проте без успіхів.
Основний аргумент проти — загроза розвитку рівня медицини, впровадженню сучасних інноваційних технологій та методів. Законодавством України забороняється задовольнити прохання громадянина\ки про припинення життя.
Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
