Рецепт як змусити іншу державу робити те, що ти хочеш і не використовувати військо.
8 хвилин
Від моменту, коли Україна стала незалежною юридично у 1991 році і до 2014 року прослідковується багатошаровий вплив Росії, мабуть, у всіх можливих сферах. Часом його складно знайти, розгледіти і обʼєднати в одну систему. Одна з формул як помітити цей вплив – концепція «мʼякої сили».
Жорстка сила: військо й економіка
Століттями народи, держави та управлінці думають як забезпечити собі владу. Бути впливовими, багатими та жити у безпеці. Американський політолог та колишній декан Гарвардського інституту державного управління імені Джона Кеннеді – Джозеф Най описав концепцію «мʼякої сили», де показав, що забезпечувати владу можна не лише жорсткістю.
До стрімкого розвитку комунікаційних технологій у 20-21 столітті владу забезпечували «жорсткою силою». Тут формула влади дуже проста: військовий ресурс та економічний ресурс (населення, природні ресурси, технології тощо). Держави з такими ресурсами змушують інших виконувати свою волю або військовою силою (через війну чи погрози війною), або економічним тиском (блокування торговельних шляхів, торгівля певними товарами, санкції тощо).
За словами Джозефа Найя, жорстка влада передбачає «вміння використовувати батіг і пряник економічної та військової могутності, щоб змусити інших виконувати вашу волю».
Мʼяка сила: політичні цінності, культура, зовнішня політика
Проте, досягти влади можна іншим методом — використовуючи мʼяку силу. ЇЇ забезпечують культура, політичні цінності та зовнішня політика.
Через поширення своєї культури назовні держава формує свій імідж та позитивне ставлення. Це відбувається через мову, поп культуру, фільми, книги, музику тощо. Чим більше – тим краще. Прикладом є культурний вплив Росії в Україні. Через обʼєднування інформаційного та культурного простору і переважаючу кількість російських культурних продуктів відбувалося уподібнення та стирання кордонів на користь Росії. Вони очікували таким чином закріпити свою владу в Україні, що майже вдалося Віктору Януковичу.
Так само чинився вплив на політичні цінності українців, де просувалися авторитарні та автократичні концепти «сильної руки», не вступу до НАТО та ЄС, «зовнішнього управління» та найбільший наратив — «одного брацького народу».
Іншим компонентом є потужна та розгалужена зовнішня політика. Так держава забезпечує звʼязки та вплив в інших державах. Банальне встановлення дипломатичних відносин, відкриття посольства та консульств вже сприятиме нарощенню впливу. Вони можуть вести розвідку, збирати інформацію про іншу державу, організовувати мітинги, комунікувати з місцевими політиками та урядовцями. А також видавати туристичні чи робочі візи, аби встановлювати звʼязок із окремими громадянами безпосередньо. Досягти впливу мʼякою силою складніше, ніж жорсткою. По-перше, це довше: зібрати армію і напасти швидше, ніж змінити політику сусідньої держави. По-друге, культура, політичні цінності та зовнішня політика неконтрольовані напряму урядом як економіка чи військо, тому мʼяка сила вимагає комплексних політик, партнерств, мережування та співпраці.
Розумна сила
Джозеф Най виділяє також «розумну силу» — це поєднання мʼякої та жорсткої сили. Її держави застосовують у залежності від конкретного випадку та обʼєкту, на який здійснюється вплив.
Най наводить приклад тероризму, бо достукатися до серця і розуму Талібану складно, а реагувати на теракти культурою — неефективно і небезпечно. Тому потрібна в міру жорстка сила.
Центр стратегічних і міжнародних досліджень визначає розумну силу, як «підхід, який підкреслює необхідність сильної армії, але також вкладає значні кошти в альянси, партнерства та інституції всіх рівнів для розширення свого впливу та встановлення легітимності своїх дій».
Чи можна виміряти мʼяку силу держави
Так, можна. Науковці розробили спеціальні індекси за якими можна виміряти та подивитися яка держава найсильніша. Найвідомішими є такі:
- Індекс глобальної м’якої сили від Brand Finance 2022
- Світовий індекс м’якої сили від ISSF 2022
- Портлендський звіт «The Soft Power 30» за 2019 рік
Спойлер, в пʼятірці найвпливовіших США, Велика Британія, Німеччина, Франція та Японія.
Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
