Чому немає музею Енді Воргола на Закарпатті?

Про карпатсько русинське походження Енді Воргола та звязок з українською ідентичністю через його маму — Юлію Варголу.


Музей Енді Воргола є у двох місцях світу. Перший — у США, бо там жив і творив Енді. Другий — у Словаччині, бо там народились його батьки, карпатські русини — лемки Ондрей та Юлія. А третій — міг би бути в Україні, бо вони були саме українськими лемками. Ми аж ніяк не намагаємося «притягнути за вуха» чи «націоналізувати» творчість Енді Воргола. Натомість розповісти про присутність української культури в його дитинстві завдяки його мамі Юлії Варголі. 


Енді Воргол

Фото: Енді Воргол та Арчі, 1973 — Jack Mitchell Archives.

Якщо коротко — батько поп-арту. Саме він заснував цей жанр. Енді був одним з найпродуктивніших, найпопулярніших та найвпливовіших митців 1960-1980 років. 

Воргол перетворював звичні для людей буденні образи, предмети та знаменитостей на нові різкі, прямолінійні, кольорові інтерпретації. А ще знімав кіно, створював мистецькі простори, видавав журнал Іnterview та створив одне з перших ток-шоу «П’ятнадцять хвилин Енді Воргола» на MTV.
Енді народився у Пітсбурзі, США, у сімʼї мігрантів з містечка Микова, Австро-Угорщина (сьогодні це Мікова, розташована на території сучасної Словаччини). Його батьки були карпатськими русинами.


Карпатські русини

Загалом з русинами історія досить складна й заплутана. Русни здебільшого проживали на пограниччі чотирьох сучасних держав: України, Словаччини, Польщі та Румунії.

стаття www.historians.in.ua.

Важливо розуміти, що у 1900-1920-тих ще не було розуміння політичної нації, як це є сьогодні. Більшість мешканців не усвідомлювали та не ідентифікували себе як одна нація. Додатково ускладнює все (вже класично для історії України) радянська влада. Вона заперечує існування русинської етнічності чи ідентичності, визначає їх українцями з якими треба боротися. Впроваджувалась заборона русинської мови в освіті, у книговидавництві та веденні документів тощо. 

Досі існує дискусія, як визначити русинів, але точно можемо ствердити що русини були різними і їх ідентичності мали комбінації як з домінуючими українськими рисами, так й іншими — польськими, угорськими тощо.


Родина Ворголів

Родина Ворголів Джерело: maniacmagazine.com

Ідентичність батьків Енді Воргола, зокрема мами, має кілька складових, які доводять тісний звʼязок з тогочасними українсьми ідентичностями. Насамперед це використання кирилиці, українських слів та словосполучень (ми бачимо це у архівних листах Юлії, відеозаписах та аудіозаписах її співу). 

Сімʼя була греко-католиками, що вирізняє їх ідентичність серед інших лемків та русинів. Юлія Ворхола малювала писанки до Великодня, вишивала рушники з лемківськими мотивами та регулярно ходила разом з Енді до церкви. 

Зрештою, просто послухайте як Юлія співає колядку і будь-які сумніви щодо звʼязку з українською ідентичністю зітруться.

Картина: Енді Воргол «Julia Warhola» (1974)

Юлія Варгола і виховання Енді

Енді Воргол вдома їсть кукурудзяні пластівці Kellogg’s зі своєю матір’ю Юлією Ворголою, 1966 © Кен Гейман, Фото: Woodfin Camp Associates

Юлія любила мистецтво. Вона співала народні пісні і колядки, вишивала, робила ручні  паперові та жерстяні квіти для декору. Варгола вигадувала для своїх дітей мистецькі конкурси на кшталт: «хто намалює найгарнішу корову, той отримає цукерку». 

Найбільше на Енді вплинуло саме малювання та каліграфія Юлії.  Вона любила малювати, у її роботах найчастіше були образи котів та янголів. У 1957 році Юлія проілюструвала книжку «Святі коти» і це були прості штриховані малюнки. Цей стиль видно у ранніх роботах Енді Воргола. Схожість найбільш помітна у їх спільних ілюстраціях до книг  «25 котів на ім’я Сем» і «Одна синя кицька». 

 Луїза Бойд, джерело: quarkexpeditions.com

Як Юлія говорила до Енді

У 1970 році Енді Воргол купив відеокамеру та почав експериментувати. Однією з перших робіт було три фільмування мами: «Юлія Варгола в ліжку, розмовляє», «Юлія Варгола у футболці, хвора» та «Юлія Варгола в ліжку, розмовляє, спить». Ці відео є особливо цінними, бо раніше  не були публічними, а саме у них ми бачимо задокументоване справжнє спілкування матері з сином русинською мовою. 

У фільмах Юлія звертається до Енді словами: 

«Andrii» («Андрій»), «synochko» («синочко»), «synok» («синок»), «syne mi zlaty» («сине мій злати»)

Ось ще кілька фраз Юлії: 

«Tvoia koshul’ka tu brudna Andik, shirtka brudna» («Твоя кошулька ту брудна Андік, шіртка брудна»)

«Jed paskudnyi» (Джед паскудний)

Енді Воргол зазвичай мовчав у цих фільмах, проте у одному промовив фразу, яка підтверджує його значення деяких слів русинською і спілкування з мамою змішаною мовою англійською та русинської. Енді сказав: 

«You want something to eat, mom? eat? ïsty? What ïsty you want?»


Ставлення Енді до русинського походження

Серед частини мистецтвознавців існує думка, що Енді Воргол соромився свого походження, не розумів його, не цікавився ним та намагався відсторонитися від заокеанських родичів. Проте є й інша думка, в якій Енді надихався цією ідентичністю і поширював її. Існує кілька доказів цього.

Значна кількість робіт Енді має релігійну складову. Це, наприклад, серія «The Last Supper». Сімʼя Воргола після міграції у США відвідувала  католицьку церкву Святого Іоанна Златоуста в Піттсбурзі. Коли Енді переїхав у Нью-Йорк, він продовжив приходити на меси впродовж всього життя.

Щодо русинської мови, то він спілкувався нею з мамою та інколи з братами Павлом та Джоном. До речі, вже коли Енді був популярним у культурній тусовці Нью-Йорку він проживав разом з мамою. Вони разом відвідували церкву та молилися. 

Існує й спогад онуки тітки Енді Воргола Любові Противняк. Нас вдалося знайти підтвердження слів лише в одному джерелі, проте, вони можуть бути реалістичними й підтверджувати звʼязок Енді з родиною. «Ми з мамою не розуміли, чому він (Енді) надсилає взуття не парами, а по одному черевикові. Тепер ми знаємо. То були реквізити для малюнків про взуття. Але тоді ми ті черевики затерли до дір. У листах траплялися також ескізи Воргола тушшю на білому папері. Цього добра було так багато, що якось ми прибирали і все спалили. Хто ж знав, що зараз це могло коштувати тисячі?» — пригадує Любов Противняк.

Ще один доказ постійного звʼязку Енді з русинською ідентичністю у свідомому віці є його походи в українську етнокрамничку «SURMA Ukrainian book and music store». А майстерня «Фабрика» Воргола була неподалік. Найпопулярнішим товаром там були вишиванки. Українка Галина Хомʼяк підробляла у крамничці і пригадує як туди часто заходив Енді, а також інші зірки — рок-музикант Джимі Хендрікс, акторка Кендіс Берген, кіноактор і режисер Вуді Аллен та інші. У 1970-ті на «Фабриці» Воргола були величезні вечірки з, мабуть, усіма  знаменитостями — Елізабет Тейлор, Джимом Моррісоном, Елвісом Преслі, Міком Джаггером, Лайзою Мінеллі, Джоном Ленноном, Даяною Росс, Бріжіт Бардо, Майклом Джексоном та багатьма іншими. Існує версія, що на одній з таких вечірок Енді Воргол подарував Джиму Моррісону (солісту гурту The Doors) вишиванку. Підтвердження історії немає, але є фото Моріссона у вишиванках, які тішать нас.


Щоденники Енді Воргола

22 лютого 2022 року на Netflix вийшов документальний серіал «Щоденники Енді Воргола» (англ. — «The Andy Warhol Diaries»). 6 серій розповідають не тільки про творчість, а й приватне життя Енді, його непублічні думки, почуття, релігійність, стосунки, середовище людей, а також асексуальність. 

Серіал доступний лише англійською, проте в одній з серій є частинка фільму Енді з його мамою Юлією, де воно розповідає дитинство Енді й те, як його булили та били місцеві хлопці на вулицях Пітсбурга. Цей шматок ви зрозумієте без перекладу й субтитрів навіть сьогодні. Оскільки за своє життя Юлія Варгола не вивчила англійську і розмовляла здебільшого карпаторусинською говіркою додаючи англійські, угорські та польські слова. 

Джерело: «The Andy Warhol Diaries», Netflix

Чому немає музею Енді Воргола у Закарпатській області?

Україна потрошки починає заявляти про українськість Енді Воргола. У 2016 році в Ужгороді створили памʼятник Енді, у 2017 році у Минаї (Закарпатська область) відкрили площу Енді Воргола, а у грудні 2022 року зʼявилася вулиця Енді Воргола у Києві.

Стилізована табличка з іменем Енді Воргола на фасаді ресторану у Минаї, Закарпатська область. Джерело: Збруч.

Це все добре, але хотілося б ще, наприклад, музей, який надав би усвідомлення історії карпатських русинів, формування української ідентичності та культури, а також її співучасть у глобальних культурних процесів. Як, до прикладу, поп-арт Енді Воргола.


Джерела:


Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
Вам може сподобатись!

Ритми свободи у несвободі

Як творилася «західна» музика українськими гуртами в умовах партійних заборон та обмежень СРСР