Урбаністика і фемінізм: точка перетину

Про необхідні зміни міських рекреаційних та відпочинкових зон під потреби жінок та дівчат.

Місто — це простір, де мають бути враховані потреби всіх його мешканців. На жаль, на практиці так відбувається не завжди. Тому парки, сквери, місця для ігор та відпочинку, які є органічною частиною міста, носять на собі відбиток патріархальних цінностей. Проте жіночі потреби стають все більш видимими й важливими, тому цю гендерну диспропорцію можливо виправити за допомогою взаємодії феміністок і урбаністів.

Феміністичний урбанізм — це, на перший погляд, непоєднувані поняття, що опинилися поруч випадково. Але так здається лише перші кілька хвилин, допоки не заглибишся в значення цього терміну. Місто здається нейтральним простором, де не мали б переважати інтереси однієї групи, але, на жаль, диспропорція все-таки існує. А це безпосередньо впливає на свободу, мобільність, щоденну рутину і професійну діяльність, а також стосунки жінок.

Гендерний мейнстримінг

Важливими для встановлення і розширення гендерної рівності у різноманітних сферах впливу були Всесвітні конференції зі становища жінок в Пекіні (Китай), Найробі (Кенія), Мехіко (Мексика), де починає згадуватися таке поняття як гендерний мейнстримінг.
Гендерний мейнстримінг — це стратегія втілення гендерної рівності, яка передбачає включення питань про рівність для чоловіків і жінок у сферу  політики, економіки, культури, охорони здоров’я, планування міста і його зручності. Гендер означає соціальну стать, а мейнстримінг натякає на те, що такі рішення мають бути частиною політики будь-якої держави. Наприклад, у Відні є цілий департамент гендерного мейнстримінгу, а це місто тримає першість у списку найкомфортніших у світі.

Зручність міста дорівнює рівню якості життя. Якщо придивитись детальніше до міського середовища, то можна побачити не один недолік, що робить життя жінок менш зручним, а тому менш якісним. Недосконалі маршрутні схеми, краща розвиненість автомобільної інфраструктури в порівнянні з пішохідною, недостатнє і непродумане освітлення, що обмежує діяльність дівчат ввечері та вночі, не завжди наявні та доступні ліфти, пандуси, нерозуміння потреб найбільш вразливих категорій населення, перевага чоловіків у архітектурних департаментах і керівних посадах. Ці та багато інших неперерахованих чинників роблять місто зручнішим для чоловіка.

 Вдалий досвід організації «Make Space for Girls»

Вдалим прикладом зосередження уваги  на питанні парків і рекреаційних зон у  міських просторах є проєкт «Make Space for Girls», який заснований у Великій Британії. Їхньою метою є зміна міських просторів і підходів до їхнього створення через врахування не лише чоловічих, а й жіночих потреб. На перше місце вони ставлять дівчат-підлітків та молодих жінок, які найкраще знають свої місця дозвілля та відпочинку та те чого саме їм там бракує. Щоб зробити міські парки, сквери, майданчики та інші місця зручнішими для дівчат вони залучають до цього архітекторів, розробників, планувальників, а також місцеві ради, університети, спеціалістів зі сфери охорони здоров’я, щоб обмінюватися досвідом і робити дівочий голос впливовим для створення змін.

Що потрібно дівчатам в парку?

Для прикладу можна взяти результати їхнього опитування 400 дівчаток-підлітків про те, яке спортивне, ігрове обладнання, місця для відпочинку та спілкування їм будуть більш привабливі й спонукатимуть до активності у парках. На перших місцях були гойдалки, батути, ігрове обладнання для однолітків, скейт парки, природні доріжки та дерева, а також не останнє місце займала музика і танці. А у хлопців більш важливими були батути, тренажери на відкритому повітрі, багатофункційні поля для спортивних ігор, ігрове обладнання для однолітків та велотреки. Як бачимо, різниця у потребах все-таки є і не маленька.

Які є страхи у дівчат в парках?

Парки та відпочинкові зони не тільки не враховують дівчачих потреб для гри, спорту та відпочинку, але й часто породжують страх і тривожність. Навіть коли прямої небезпеки немає, мозок часто малює потенційну загрозу від певних предметів навколишнього середовища. Відтак у парку повинно бути багато виходів, які повинні бути доступними у різних його частинах. Кущі не повинні утворювати суцільні чагарники, вони мають проглядатися. Доріжки в парку мають бути закільцьовані, бо глухі місця створюють відчуття страху. Паркани не повинні бути занадто високими, як навколо парку, так і навколо ігрових майданчиків, бо загороджені сіткою поля створюють відчуття пастки. Почуватися комфортно мають і діти, що люблять активну діяльність, і ті, хто є менш активним: всі мають мати свою зону для дозвілля.

Важливість освітлення

І ще один важливий нюанс — це освітлення. Темрява — це асоціації з небезпекою, підозрою та страхом. А світло, навпаки, створює відчуття безпеки, доброзичливості та спокою. Але і до вуличного освітлення є свої вимоги, щоб воно виконало свою функцію повністю. Світло має бути теплим, добре передавати колір та форми. Воно не має засліплювати та дезорієнтовувати, також не потрібно робити ефекту прожектора, коли освітлення поза доріжкою різко зменшується.

На закінчення

Це лише деякі проблеми та незручності, з якими стикаються дівчата і жінки в парках. Відповідно до статі, віку, стану фізичного та ментального здоров’я, певних вподобань та інших характеристик мусять бути й різні гнучкі рішення. Але все ж проєкт «Make space for Girls» виокремив певні правила, які покращать використання паркових зон дівчатами без надміру коштів. Ці рекомендації включають більше гойдалок, вуличних меблів, де б можна було сидіти групками, доступні й зручні туалети, додаткові менші за розмірами ігрові поля, краще освітлення, кільцеві доріжки по периметру парку, але без глухих кутів.