Чи потрібно попереджати про чутливий контент?

Зміст цієї статті може бути травматичним й хвилюючим, адже в публікації згадуються різні форми насильства.


Зміст цієї статті може бути травматичним й хвилюючим, адже в публікації згадуються різні форми насильства. Насправді подібний дисклеймер, а бажано більш деталізований повинен супроводжувати всі матеріали, які описують події, явища, сцени, які можуть травмувати або образити. Сьогодні про «content warnings» та «trigger warnings».

Якщо увімкнути фільм «Luckiest Girl Alive» на платформі Netflix, то в описі фільму ви знайдете позначку «18+», а також перелік: «насилля, груба лексика, сексуальне насилля, зображення шокуючого характеру». Фільм розповідає історію дівчини, яка у підлітковому віці постраждала від зґвалтування, зокрема у фільмі є сцени, які показують це. Багато глядачів та глядачок почали закликати Netflix додати безпосереднє попередження на початку фільму про сцени сексуального насильства, які є реалістичними, адже опису до фільму замало. Чи справді це так і де ще має бути попередження про тригери та зміст контенту? 

Почнімо з того, що розрізняють «content warnings» та «trigger warnings». Так, часто вони стосуються одного й того самого. Однак, наприклад, попередження про тригери є більш деталізованим та націленим, в першу чергу, на людей, які вже пережили подібний травматичний досвід, адже саме фільм може нагадати про нього і спричинити ретравматизацію. Попередження про контент у загальному споповіщає про чутливий зміст, як, наприклад, про ненормативну лексику чи зображення оголеного тіла. Часто можна навіть зустріти відповідні абревіатури «TW» і «CW» перед дисклеймером. Може бути узагальнене попередження про насильство, проте варто конкретизувати тригер, що буде продемонстровано, наприклад, сцену зґвалтування.
Отже, все задля того, аби попередити читачів/ок, глядачів/ок, слухачів/ок про те, що контент може бути для них тривожним, образливим, травмуючим або викликати сильні психологічні чи емоційні реакції. Ці попередження дають людині можливість прийняти усвідомлене рішення чи готова таки вона, наприклад, переглядати цей фільм. Звичайно, що це не означає, що матеріал обовʼязково призведе до цих негативних наслідків, але важливо, що може.

Зазвичай попередження про зміст й тригери стосуються сцен насильства, зокрема сексуального, самогубства, педофілії, зображення крові, аборту, вагітності, тортур, домашнього насильства, смерті, жорстокого поводження з тваринами, розладів харчової поведінки тощо. А також можуть стосуватись расизму, гомофобії, сексизму, антисемітизму про що, ми, до речі, розповідали у попередніх матеріалах. Попередження може з’являтися, як і на початку фільму, так і, на початку допису, статті, чи то перед входом у музей.

До речі, так, індустрія кіно хоч і має свою вікову класифікацію, але це зовсім не замінює потребу в попередженнях. Наприклад, у США затверджена Система рейтингів Американської кіноасоціації (MPAA) з 1968 року. В Україні з 2016 року використовується своя система, яка зобовʼязує маркувати фільми відповідно до вікової категорії 0+, 12+, 16+ та 18+.

Цікаво, що багато університетів попереджають своїх студентів і студенток перед вибором курсу, що він може включати, наприклад, обговорення дискримінації і гомофобії, що може бути для декого травмуючим та складним. Як приклад, я відвідала сайт Університету Коннектикуту, де знайшла цілу Інструкцію щодо попереджень про тригери і зміст, яку розробили у 2021 році, провівши попередньо дослідження, які тригери можуть зустрітись під час навчання. Зокрема Інструкція містить підказки і поради щодо того, як вводити «чутливі теми» у процес, і також наголошує, що це ніяк не перешкоджає академічній свободі, а навпаки має на меті підтримати студентство, у тому числі дати можливість підготуватись до цього курсу або ж вчасно відмовитись. Зараз у США практично половина коледжів використовує попередження.

Подібними правилами щодо перегляду світлин й відео також керуються соціальні мережі, як Instagram, які, наприклад, розмивають зображення і залишають попередження щодо чутливості контенту, і лише після згоди користувача/ки зображення демонструється.
Що стосується попереджень, то ще однією чудовою ініціативою є публікація наприкінці фільму контактів для звернень по допомогу, якщо, наприклад, ви впізнали ознаки насильства з кіно у себе в реальному житті. Наприклад, Netflix має окрему сторінку «Wannatalkaaboutit.com», яка присвячена допомозі від сексуального насильства та містить регіональні контакти, залежно від обраної країни. України там наразі немає, проте тримаємо кулачки побачити у списку.

Так, UCONN, BBC чи Instagram мають цілі інструкції, проте попередження важливі навіть, якщо ви публікуєте допис на приватній сторінці, розпочинаєте якусь дискусію чи то пишете комусь мейл. Перед тим як дискутувати, перепитайте, а чи готова людина зараз обговорювати тему; зазначте на початку допису хоч б тезово щось на кшталт: «Матеріал містить свідчення про домашнє насильство» тощо. Це справді декілька слів, написання яких займає хвилини, але свідчить про вашу небайдужість до психологічного здоровʼя та стану інших людей.


Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
Вам може сподобатись!

Чи повинна секс-освіта бути обовʼязковою?

Чому уроки з статевого виховання такі важливі у демократичному суспільстві і чи мають право батьки відмовитись від навчання своїх дітей з цього предмету, зокрема з релігійних міркувань

Хто вбивця, Google?

Як сервіси Google Maps і Street View допомагають у розслідуванні злочинів, що таке «ордер на геозону» та які дані Google може видати про вас поліції