Чому вам треба прочитати «Дев’ять оповідань» Джерома Селінджера
Коли мова заходить про «Ловець у житі» Джерома Селінджера, людей у кімнаті можна об’єднати у три групи. Перша: ті, хто не читали і їм окей. У другій усі дійшли до останньої сторінки й обожнюють дещо цинічні міркування та капелюх Голдена Колфілда. А треті — ледь не кинули, домучили і вважають других нахабними брехунами.
Не важливо у якому боці кімнати стоїть ваш стілець. Ми вручаємо вам скляночку компоту з копченими грушками і змушуємо слухати розповідь про геть іншу його книгу.
Intro
Селінджер мав репутацію найзагадковішого письменника двадцятого сторіччя. З 1965 року він вороже уникав публічності та перестав видавати твори, живучи у своєму домі у Корніші (штат Нью-Гемпшир).
Його збірка «Дев’ять оповідань» вперше була опублікована у 1953 році. Тоді американська культура переживала зміни у соціальних і політичних поглядах. Це був і період післявоєнного бебі-буму, Холодної війни, руху за громадянські права та феміністичного руху. Зростав середній клас, відповідно й купівельна спроможність і споживання. «Дев’ять оповідань» у тому числі відображають цей контекст, досліджуючи теми відчуження, роз’єднаності та соціального конформізму.
Однією з ключових сильних сторін є здатність говорити на складні теми у стислій, але потужній формі. Почерк Селінджера часто скупий і недомовлений, але він здатний передати емоційну глибину та психологічну складність. «Дев’ять оповідань» входять у канон американської літератури.
Дзен та інші речі
Чи включав Селінджер свідомо принципи дзен-буддизму у «Дев’ять оповідань», достеменно невідомо. Однак, у книзі, безперечно, є теми і концепції, які узгоджуються з цією філософією. Це змусило деяких читачів\ок інтерпретувати книгу як відображення ширшого культурного впливу східної філософії та релігії на американське суспільство у повоєнний період.
Збірка починається епіграфом з цитатою дзенського коана:
«Ми знаємо, як звучить плескання в обидві долоні. Але як звучить плескання однієї долоні?»
Коан — це історія або загадка, яку використовують майстри у дзен-буддійській практиці як спосіб спонукати учнів звільнитися від традиційного мислення та досліджувати справжню природу реальності. Головною метою цієї практики є досягнення саторі — раптового просвітлення.
Літературознавці також говорять, що «Дев’ять оповідань» були написані Селінджером за канонами давньоіндійської поетики «дхвані». Вона передбачає створення у художньому творі додаткових, не висловлених словами образів. Таких образів-настроїв у поетичній теорії «раса» налічується дев’ять. Тож можна припустити, що кожна історія зі збірки виражає своє почуття, а назва говорить не лише про загальну кількість оповідань.
Про два оповідання
Для Есме́ з любов’ю і мерзотою
«Для Есме́ з любов’ю і мерзотою» («For Esmé with Love and Squalor») — шосте оповідання зі збірки Селінджера. Воно стосується теми травми та її впливу на людей. Тут йдеться про солдата, який щойно повернувся з Другої світової війни і намагається звикнути до цивільного життя.
Досвід героя під час війни залишив його емоційно заціпенілим і відірваним його від навколишнього світу. Історія досліджує спроби солдата відновити зв’язок зі світом і знайти сенс у своїх переживаннях. Завдяки спілкуванню з молодою дівчиною Есме може заново відкрити свою здатність до співпереживання та зв’язку з іншими. Селінджер показує постійну боротьбу, з якою головний герой зіштовхується внаслідок своєї травми, припускаючи, що наслідки війни можуть бути тривалими і їх важко подолати.
Чудовий день для рибки-бананки
«Чудовий день для рибки-бананки» («A Perfect Day for Bananafish») вперше його опублікував New Yorker у 1948-му. Це історія про пару у відпустці: молоду жінку, на ім’я Мюріель та її чоловіка Сеймура Гласса. Семур — ветеран, який нещодавно повернувся з Другої світової війни. Деякими читачами\ками персонаж розглядається як відображення самого Селінджера.
Outro
Якщо ви вже достатньо зацікавлені і у півкроці до замовлення через інтернет, бумс — виникає проблемка. «Ловця у житі» 2022 року видавництва можна без проблем купити буквально будь-де. Але схоже, що «Дев’ять оповідань» видавало Фоліо у 2012-му році, і, вочевидь, наклад давно завершився. Тож сприймайте цю статтю ще і як знак навідатись у книгарню.
Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
