Як упередження переростають у насилля, злочин проти людяності та геноцид.

Чому одні люди переконані, що варто знищувати інших людей? Відповідь знайшов психолог Гордон Олпорт у 1954 році. Він створив шкалу, яка пояснює яким чином суспільства переходять від упереджень та жартів до дискримінації та геноциду.

Ця новина надихнула нас глибше поринути у світ кримінальних злочинів серед письменників та розібрати деякі цікаві (і по-справжньому моторошні) кейси. 

Шкала олпорта та її стадії

Стадія 1 — Антилокуція (висловлення упередження та мова ворожнечі)

Антилокуція — це коли люди (які належать до більшості) будують жарти на негативних стереотипах та безпідставних упередженнях про іншу групу людей (яка є у меншості). Крім жартів, сюди належать упереджені судження, які відображають негативні стереотипи та негативні образи, і не засновані на фактах й доказах. А також висловлення ненависті у бік певної групи. 

На перший погляд «це лише жарти та просто слова», ніхто не хоче цим зашкодити і це не шкодить. Проте антилокуція створює фундамент для розвитку упередженості та переходу на крок ближче до вчинення геноциду.

Стадія 2 — Уникання

Одна група людей (більшість) уникає іншої — «чужої» (меншості). Не спілкується з «ними», розриває контакти, банить чи відписується у соцмережах, уникає місць перебування «чужих», переходить дорогу чи не сідає поруч, не вітається й не говорить, не запрошує в компанію. Так формується потужне розділення «ми» і «вони». 

Так група, яка у більшості  ізолює іншу. Видається, що тут ніякої шкоди немає, проте з ізольованою групою відбувається соціальне відчуження, що доповнюється психологічною шкодою. 

Стадія 3 — Дискримінація

Упередження переходить у більш шкідливі дії. Ізольованій групі (групі меншості) відмовляють у рівному доступі до освіти, роботи, різноманітних послуг, товарів тощо. Наприклад, роботодавці обирають працівників на основі упереджень, а не компетентності. Поліція зупиняє для обшуку ізольовану групу значно частіше. Ресторани псують їжу або ж взагалі не пускають у заклад.

Ця поведінка має конкретну мету — завдати шкоди групі меншості. Група більшості активно намагається завдати шкоди меншості, що закріплюється навіть у законодавстві. Наприклад, закони Джима Кроу у США 1890–1964 років. Про ці закони та боротьбу проти них можете прочитати у нашій статті «Шлях лідера: Доктор Мартін Лютер Кінг-молодший».

Стадія 4 — Фізичне насилля та шкода

Група більшості переходить до насилля і знищує власність меншин та здійснює насильницькі напади. Чинить  злочини на ґрунті ненависті.

Наприклад, побиття учасників Прайдів та Маршів Рівності. Розбиття вітрин чи вікон, нищення та підпали приміщень, які належать групі меншості тощо. З боку силових органів влади це можуть бути надмірні обшуки, переслідування, втручання у приватне життя, вилучення майна, добити та побиття. Крім того, сюди теж належить вандалізм, самосуди, погроми тощо. 

Стадія 5 — Винищення

Прагнення та цілеспрямовані дії групи людей, які спрямовані на винищення іншої групи — геноцид, етнічна чистка тощо. Це, наприклад, Голокост. 

Як зупинити розвиток упереджень у винищення

Кожен й кожна з нас мусить почати з себе. Спочатку навчитись помічати мову ворожнечі та дискримінаційні конструкти у власному мовленні та жартах. Помічати це у собі й викорінювати — це нормально, бо значна кількість дискримінаційних конструктів насаджувалась нам СРСР та Росією. Але є й багато інших поширених речей у побуті українців/ок — сексистські жарти, мізогінія, уникання людей з інвалідністю, мова ненависті в бік людей ЛГБТКІА+ тощо. Більшість прикладів образливих та коректних назв та визначень можете знайти за цим покликанням у словнику Безбарʼєрності. 

Не проходьте повз мови ворожнечі чи дискримінаційних жартів і сміливо робіть зауваження людям, які використовують мову ворожнечі й ненависті. Нехай ця шкала Олпорта стане для вас аргументом чому та як шкодить мова ворожнечі, як підштовхує до наступних стадій уникнення та дискримінації, й руйнує єдність суспільства.

Джерело:

Gordon Allport, The Nature of Prejudice,  Addison-Wesley, 1954.