Що таке справжня солідарність? Досить важко уявити, що квіри та шахтарі можуть стати найкращими друзями, але це сталося в 1984-му році в Британії
Lesbians and Gays Support the Miners (LGSM) (з англ. — «Лесбійки та геї підтримують шахтарів») — невелика група представників ЛГБТК+ у Лондоні, що згуртувались задля допомоги робітникам, навіть не підозрюючи, що ці дії в результаті зблизять обидві спільноти та змінять країну назавжди.
1980-ті роки у Великій Британії були не найкращим періодом для того, щоб 1) бути геєм чи лесбійкою та 2) жити в шахтарському містечку. Обидві спільноти стикалися із поліцейською жорстокістю та насиллям. Чому?
Бекграунд
У 80-х Маргарет Тетчер на чолі новообраного уряду вирішила закрити двадцять вугільних шахт на півночі Великобританії. Тетчер заявила, що імпортувати вугілля — скажімо, з Австралії — буде набагато дешевше, ніж виробляти його локально. Це означало, що понад 20 тисяч людей втратять роботу й економічну безпеку. Працевлаштування у більшості шахтарських містечок повністю залежало від місцевих шахт — інших галузей промисловості не було на кілометри навколо, а уряд Тетчер погрожував їх знищити. Тож шахтарі оголосили річний страйк, що супроводжувався жорстокими сутичками між пікетувальниками та поліцією.
ЛГБТК-спільноту теж утискали: на початку десятиріччя 50% британців вважали, що одностатеві стосунки — це «неправильно», цей відсоток лише зростав впродовж 80-х, зокрема через епідемію СНІДу. Геї, лесбійки та бісексуал(-к)и страждали від гомофобії та дискримінації в кліматі консервативного уряду Тетчер, який пізніше впровадить так звану Статтю 28 — закон, що забороняв «пропаганду гомосексуалізму». Гей-активісти Марк Ештон та Майк Джексон відчули спорідненість між двома проблемами. Вони створюють групу солідарності — «LGSM».
ЛГБТ + шахтарі
11 геїв і лесбійок сформували групу «Lesbians and Gays Support the Miners» (LGSM) — спочатку у Лондоні, але пізніше розширились за межі столиці. Вони почали збирати гроші для страйкуючих сімей району Суонсі, південний Уельс — буквально стояли з відерцями для пожертвувань біля гей-барів та нічних клубів.
Тоді зборами коштів для шахтарів займалися багато груп, але частіше це були профспілки — LGSM виділялися на їхньому фоні. Коли шахтарі в Суонсі дізналися, від кого надходять гроші, вони були трохи здивовані, але, як це було прийнято, запросили волонтерів приїхати до Уельсу і подивитися, на що вони витрачають кошти. Загалом лондонці приїздили до Уельсу чотири рази, але й валлійці теж зупинялися в Лондоні, і їхнє знайомство переросло в міцну дружбу.
LGSM не відчували ворожого ставлення від шахтарських сімей — очевидно, шахтарі домовилися між собою, мовляв, «якщо комусь щось не подобається — тримайте це при собі», і цього було достатньо. Нерозуміння почасти було лише у лондонських представників ЛГБТ, як згадував Майк Джонсон. Коли він збирав гроші біля гей-барів, чув закиди на кшталт: «Чому ви допомагаєте шахтарям, а не гей-спільноті?». У відповідь ці люди отримували питання: «А що ви самі робите для гей-спільноти?». Дискусія одразу закінчувалась. Насправді багато геїв та лесбійок самі походили із шахтарських чи робітничих родин, тому охоче вступалися за страйкарів.
Ями та збоченці
За рік вони зібрали понад 22 тисячі фунтів стерлінгів для шахтарських спільнот міста Ніт, Дюле-Веллі та Суонсі-Веллі, що ледве зводили кінці з кінцями. Але більшу частину коштів отримали від збору в рамках концерту «Pits and Perverts» (з англ. «Ями та збоченці» — назву позичили в таблоїда «The Sun», заголовок задумувався як образливий). Хедлайнерами концерту стали Bronski Beat — до речі, перший у Великобританії гурт, учасники якого були відкритими геями. Це ті самі Bronski Beat, що написали мегапопулярний синт-поп хіт (і за сумісництвом гей-гімн) «Smalltown Boy» — трек про нерозуміння, з яким стикається гей-молодь в рідних маленьких містечках.
Попри те, що страйк не зазнав успіху, шахтарі доброї справи не забули. Дружба лише міцнішала та в результаті стала каталізатором змін у законах про «пропаганду гомосексуалізму» та, як стверджують, призвела до зрушень в поглядах на одностатеві шлюби. Шахтарські профспілки складали велику частину виборців Лейбористської партії і в 1985 році вони проголосували за підтримку прав ЛГБТ. Того ж року стався «full-circle moment»: профспілки шахтарів очолили лондонський прайд-парад — перший для шахтарів марш гордості. Подія стала значним кроком до політичних змін.
Співпраця цих двох спільнот не просто один із найкращих прикладів союзництва, а й реальної солідарності. Лондонська гей-спільнота могла відкинути ідею, мовляв, «у нас власних проблем вистачає, шахтарі з Уельських сіл ніколи нас не зрозуміють». Натомість вони впевнено заявили: у нас спільні труднощі і ми допоможемо вам їх подолати.
Ця історія — про дві спільноти, які відкинули відмінності та знайшли спільну мету. А підсумувати її можна цитатою із фільму «Гордість» (2014), натхненним цими подіями: «Те, що ви зробили — це більше, ніж просто дружба. Коли борешся з набагато сильнішим ворогом і раптом дізнаєшся, що маєш друзів, про існування яких ти навіть не здогадувався — це найкраще почуття у світі».
Дізнайтеся більше
Фільм «Гордість» (2014) заснований на реальних подіях і в деталях розповідає про цей союз. Він був номінований на «Золотий глобус», і його обожнюють як в спільноті, так і поза нею.
Джиммі Сомервілль, екс-учасник Bronski Beat, написав пісню «For A Friend» в пам’ять про Марка Ештона. Трек також використали для саундтреку фільму «Гордість».
Джерела:
- When miners and gay activists united: the real story of the film Pride;
- Working Class History: E27-29: Lesbians and Gays Support the Miners;
- How supporting miners led to same-sex marriage;
- Lesbians and Gays Support the Miners Website.
Авторка: Ліна Моставлюк
Редакторка: Анастасія Перепеличенко, Сніжана Мала
