Як працює система, де знаходяться табори та що переживають діти
Ми вже розповідали про так звану «фільтраційну систему», яку побудувала Росія для перевірки та депортації українців у статті «Фільтрація – черговий воєнний злочин». З того часу росіяни масштабували грубе порушення прав людини через створення спеціальних закладів для депортованих дітей. Через таку систему таборів Росія намагається інтегрувати українських дітей у російське суспільство і культуру, а також навчити такій політичній поведінці, яка необхідна уряду Росії. Розповідаємо як влаштований черговий злочин проти людяності на основі дослідження «Російська систематична програма перевиховання та всиновлення дітей з України» Лабораторії гуманітарних досліджень Єльської школи громадського здоров’я.
Депортація і перевиховання як системна політика
Існує три наймасовіші формати у яких відбувається системна політика російської депортації. Перший: «евакуація» дітей-сиріт і державних опікунів з українських закладів, контрольованих Росією після лютого 2022 року та закладів, які вже перебували під контролем проросійських сил до повномасштабного вторгнення. Другий: переведення дітей у табори, часто за попередньою згодою батьків чи опікунів. І нарешті третій, переміщення дітей до Росії для нібито надання медичної допомоги, в тому числі дітей, які до лютого 2022 року перебували в державних установах України, які взяла під контроль Росія.
Лабораторії гуманітарних досліджень Єльської школи громадського здоров’я вдалося ідентифікувати 41 табір. 7 з них знаходяться в окупованому Росією Криму, інші 34 — на території Росії.
Точних даних скільки саме дітей було депортовано Росією немає. За даними Росії станом на січень 2023 від початку повномасштабного вторгнення до Росії прибуло 728 000 дітей. До цього числа ймовірно входять діти, які евакуювалися разом з батьками. Якщо говорити про ідентифіковані випадки депортації дітей, то український уряд зібрав звіти про 14 700 депортованих дітей. За жовтневими даними США, влада Росії забрала з України 260 000 дітей до Росії.
Також ми не маємо перевірених даних про загальну кількість українських дітей у Росії, які знаходяться зараз у таборах або були там. За даними російського уряду, влітку 2022 року в таборах на їх території перебувало близько 22 тисячі дітей з тимчасово окупованих територій Донеччини та Луганщини.
Повертаючись до форматів депортації, то найчастішими є евакуація для захисту від бойових дій і так зване «медичне оздоровлення». У вересні Володимир Путін видав указ, відповідно до якого всі діти на тимчасово окупованих територіях змушені проходити так звані «медекспертизи». У коментарі Свідомим юристка Регіонального центру з прав людини Катерина Рашевська стверджує: «Це серйозна загроза, тому що якщо є хоча б теоретичні зрушення в літніх таборах, то за медичними показаннями дитина може перебувати в Росії до повноліття, а то й далі. Згідно з російським законодавством, тільки дитина фінансується, а їхні батьки залишаються на тимчасово окупованій території». Крім цього так звана «медекспертиза» може встановлювати необґрунтовані висновки аби створити причину для депортації дитини у табір.
Також вже існують випадки, коли батьки відправляли дітей на «оздоровлення» у російські табори, а потім втрачали звʼязок з дитиною та отримали повідомлення від адміністрації табору, що дитина не повернеться. Деякі батьки мають фінансову можливість поїхати за дитиною в якийсь з регіонів Росії, проте це радше рідкість. Так Росія розділяє сімʼї та класифікує дітей сиротами, хоча вони такими не є, і направляє їх на «усиновлення» в російські сімʼї.
Що чекає дітей у таборах
Один з перших викликів — це відсутність можливості комунікувати з батьками. Як правило у дітей немає смартфонів чи доступу до дзвінка батькам. Деякі батьки надали свідчення, що росіяни переконали не давати дітям смартфони у табір з собою. До слова, батьки також не можуть дізнатися про справи дитини через адміністрацію таборів.
Іншою складовою програми таборів є перевиховання. Діти змушені не тільки пройти російську навчальну програму та вивчати викривлену російську версію історії, а просувати російські культурні, політичні, історичні та суспільні ідеї. Навчання відбувається безпосередньо таборах, або у місцевих російських сільських школах чи на освітніх курсах від університетів.
Ще одна частина програми — мілітаризація та військова підготовка. Аналогічно з тим, як вже робила Росія під час двох Чеченських війн в Ічкерії. Дітей навчають поводитись з військовою технікою, водити вантажівки та вогнепальною зброєю. Крім того, відбуваються постійні агітаційні кампанії із залучення дітей до молодіжного мілітарного обʼєднання «Юнармія», яким опікується Міністерство оборони РФ. Близько 50 дітей з України відвідали «Школа майбутніх командирів» в окупованому Криму.
Як діти покидають табори
На щастя, частина дітей справді покидає табори завдяки зусиллям української влади та громадянського суспільства. Частину дітей забирають батьки, витрачаючи значні фінанси на добирання в одну сторону. Цим й користується Росія, пропонуючи батькам залишитися. До речі, лише батьки можуть забрати дитину з табору, жодного доступу родичам чи близьким немає.
Хто керує таборами?
Табори є частиною загальної системи депортації та перевиховання, яка
централізовано координується офіційними особами федерального уряду РФ. За механістичне функціонування системи відповідають регіональні та місцеві чиновники, яких підтримують активні члени російського суспільства та приватного сектору.
Основною відповідальною особою цієї багаторівневої системи депортації на федеральному рівні є Уповноважена Президента з прав дитини у РФ — Марія Львова-Бєлова. За цю діяльність вона потрапила під санкції США, а Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав міжнародні ордери на її арешт.
Так виглядає злочин геноциду та злочин проти людяності
Четверта Женевська конвенція 1949 року, Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року, Римський статут та Конвенції про права дитини мають конкретні правові директиви щодо поводження з дітьми під час війни.
Ось що порушує Росія:
- члени/кині сім’ї повинні мати можливість спілкуватися одне з одним;
- створені системи з ідентифікації та реєстрації дітей, розлучених із сім’єю;
- тимчасова евакуація дітей має відбуватися на територію нейтральної держави за згодою батьків;
- заборона викрадення дітей, примусового переміщення дітей з однієї групи в іншу;
- заборона депортації, перевиховання та, в деяких випадках, примусового усиновлення дітей.
