У світі немає класифікації, що містила б такий термін як «парламентсько-президентська республіка». І, схоже, українці вигадали її самі.
Про те, що Україна є парламентсько-президентською республікою ми знаємо ще зі шкільної програми. Підтвердження цієї тези можна з легкістю відшукати в академічних статтях або почути переглядаючи новинні репортажі. Так, завдяки рішенню Верховної Ради, з лютого 2004 року Україна стала парламентсько-президентською республікою. У 2010 році, коли президентом став Віктор Янукович, Конституційний Суд визнав ці зміни такими, що не відповідають Основному Закону. Таким чином, Україна повернулась до президентсько-парламентської форми правління. Після кривавих подій Революції гідності і втечі президента-диктатора з України, Верховна Рада проголосувала за відновлення редакції Конституції 2004 року. Тобто, Україна знову стала парламентсько-президентською республікою, а повноваження глави держави обмежили.
Що про це пише Конституція?
Річ у тому, що у тексті Конституції України ніколи не було таких формулювань як «парламентсько-президентська» чи «президентсько-парламентська республіка». У статтях 5 та 6 Основного Закону йдеться про те, що за формою правління «Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної влади й органи місцевого самоврядування». У 2014 нардепи проголосували за повернення норм, що по суті розширили повноваження Верховної Ради та обмежили повноваження Президента. Однак, низка журналістів та експертів почала писати про те, що Україна стала «парламентсько-президентською» державою, а решта просто підхопили цю тезу.
Тож, які види форми правління існують?
Традиційно в юридичній літературі виділяються дві форми правління — монархія й республіка. Залежно від розподілу повноважень між законодавчою і виконавчою гілками влади, зазвичай сучасні республіки поділяють на президентські, парламентські та напівпрезидентські. В українській політичній науці напівпрезидентську форму правління також називають «змішаною».
У разі, якщо президент обирається народом на визначений термін, система вважається президентською. Він призначає, очолює та може самостійно звільнити уряд. Система є парламентською, якщо уряд підзвітний тільки парламенту, а формальним главою держави є обраний непрямим голосуванням президент. Якщо ж президент обирається народом, але уряд підзвітний парламенту — систему називають напівпрезидентською. Серед напівпрезидентських систем, залежно від того, кому належить основна роль у призначенні та звільненні уряду, виділяють президентсько-парламентську та прем’єр-президентську форми правління. Зазвичай типовою рисою останньої є те, що лише парламент має повноваження звільнити прем’єр-міністра. У президентсько-парламентській республіці президент може звільнити прем’єр-міністра і саме він відіграє визначальну роль у формуванні уряду.
Яка насправді форма правління в Україні?
Здається, все логічно: українці адаптували назву для системи, яку у світі всі звикли називати прем’єр-президентською формою правління, власним терміном — парламентсько-президентська республіка. Таке визначення відповідає українському політичному контексту, і в цьому немає ніяких проблем. Однак, чи дійсно ці обидва терміни можна вважати взаємозамінними синонімами?
Окрім правил, закріплених у законах, завжди мають значення політичні традиції та політичне співвідношення сил. Навіть після повернення до редакції Конституції 2004 року, український глава держави зберігає ряд повноважень, які виділяють його серед президентів країн з прем’єр-президентською формою правління. Якщо лідер партії виграє президентські вибори, а потім його партія перемагає на парламентських виборах і формує більшість, тоді фактично вся повнота влади зосереджується у руках президента. Президент України подає до Верховної Ради кандидатуру прем’єр-міністра, міністрів оборони та закордонних справ, керівників генеральної прокуратури та служби безпеки, має вирішальний вплив на призначення голів обласних та районних адміністрацій, має сильне право вето, може призупиняти дію нормативних актів Кабінету Міністрів зі зверненням до Конституційного суду щодо їхньої конституційності. І хоча глава держави не має формальних повноважень звільняти прем’єра, саме він має реальний вплив на розв’язання цього питання. До рішень Президента дослуховуються завдяки наявності підтримки в парламенті з боку членів його партії. Однак, це не означає
порушення Конституції, так само як не є проявом авторитаризму.
Отже, у сьогоднішніх реаліях Україна — це президентсько-парламентська республіка. Зміни в Конституції 2004, 2010 та 2014 років, головним чином, стосувалися розподілу повноважень між Президентом і Верховною Радою, проте не вплинули на зміну форми правління як такої. Використання терміну «парламентсько-президентська республіка» призвело до формування упередженого дискурсу у суспільстві, що повноваження треба забирати у Президента і передавати Верховній Раді, бо саме вона займає чільне місце і має пріоритет. З іншого боку, якщо ми мислимо в рамках премʼєр-президентської форми державного правління, то більше звертаємо увагу на питання розширення повноважень премʼєра та уряду.
Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
