Огляд структури НАТО

Як функціонує і з чого складається Організація Північноатлантичного договору (НАТО)


10 хвилин

Відносини України та НАТО почалися ще 1991 році з моменту приєднання до Ради північноатлантичного співробітництва. За 31 рік вони пройшли як періоди наближення до вступу у 2008 році, так і максимального віддалення у 2009-2014 роках. Сьогодні ж ми знову на стадії наближення, проте вже мабуть максимального, бо була проведена оборонна реформа, введена значна частина стандартів НАТО, Збройні сили України показали свою потужність та креативність, а ще — перехід на НАТівське озброєння. 

Україна наближається до вступу в НАТО, а отже ми повинні розуміти функціонування НАТО як структури та організації.


Створення і філософія НАТО

Після Другої світової війни протистояння «Схід-Захід» почало зростати, що зрештою видно у «холодній війні». Західні держави побоювалися поширення впливу СРСР у повоєнній Європі, тому у відповідь на це створили стримуючу силу — НАТО. 

4 квітня 1949 року 12 держав підписали Вашингтонський договір (його ще називають Північноатлантичний договір). У його основу лягла концепція колективної оборони, принцип консультацій та консенсусного прийняття рішень. Державами підписантами були: Бельгія, Канада, Данія, Франція, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Великобританія та Сполучені Штати Америки.

Підписання договору сформувало політичний Альянс, в якому держави поділяють спільні цінності, принципи та підходи до співпраці у частині безпеки та оборони. Лише згодом виникає повноцінна організація — Організація Північноатлантичного договору («North Atlantic Treaty Organization»). Організація фактично забезпечує структуру, яка дозволяє державам реалізовувати цілі політичного Альянсу (зафіксованого у договорі від 4 квітня 1949 року).

Сьогодні розвиток НАТО, як організації, зокрема привів до стандартизації військової термінології держав членів, озброєнь та калібрів, сигналів для авіації, створення фонетичного алфавіту НАТО та системи умовних позначень для ведення військових дій.

Головна мета НАТО — гарантувати свободу та безпеку своїх держав-членів політичними та військовими засобами.


Структура та інституції НАТО 

Структуру НАТО умовно поділяють на військову (зелений колір у таблиці нижче) і цивільну (рожевий, жовтий).


Держави-члени 

НАТО сьогодні складається з 30-ти незалежних держав-членів. Стати державою-членом можна  підписавши Договір. За ним держави добровільно зобов’язуються брати участь у політичних консультаціях і військовій діяльності НАТО. Проте, існує певний ступінь гнучкості, завдяки якому держави-члени можуть обирати, якою буде їхня участь. Так, наприклад, Ісландія немає своїх збройних сил, але має поліцію, берегову охорону, сили Протиповітряної оборони (ППО) та миротворчі місії. І це не заважає їй бути повноцінним членом НАТО. 


Північноатлантична Рада, Група ядерного планування та Комітети

Найвищим політичним органом є Північноатлантична Рада (ПАР). Вона складається з  представника/ці від кожної держави-члена і займається моніторингом військових та політичних процесів, а також є платформою для широких обговорень, узгоджень та прийняття рішень усіма державами-членами. ПАР також очолюю мережу комітетів. Зрештою, на основі їх звітів та рекомендацій ПАР приймає рішення. 

Група ядерного планування є вищим органом з ядерних питань та політики Альянсу. Вона визначає ядерну політику НАТО щодо ядерної безпеки, живучості та ефективності ядерної зброї, комунікацій та інформаційних систем. До групи входять усі члени ПАР, окрім Франції (за власним бажанням вона не залучена). 

На завданнях ПАР та Групи ядерного планування головує Генеральний секретар НАТО, а у випадку відсутності — його заступник. 

Щодо комітетів, то вони займаються усіма питаннями порядку денного НАТО, від політичними та до більш технічних. Комітети засідають на регулярній основі і складаються з національних представників та експертів з усіх держав-членів НАТО. Їх досить багато, тому переглянути усі можна на офіційному сайті НАТО.


Військовий комітет 

Вищим військовим органом є Військовий комітет (ВК). Ця інституція фактично забезпечує важливий зʼязок між цивільними (політичними) та військовими інституціями НАТО. ВК складається зі старших військових офіцерів (зазвичай тризіркових генералів чи адміралів) із країн-членів НАТО, які виконують функції Військового представника своєї країни (MILREP) при НАТО. Військовий комітет має достатньо важливих справ. Основними обовʼязками є:

  • формування рекомендацій щодо військової політики та стратегії НАТО;
  • переведення політичних рішень і вказівок у військове керівництво двома стратегічними командувачами НАТО – Верховним головнокомандувачем Обʼєднаних збройних сил (ОЗС) НАТО в Європі та Верховним головнокомандувачем ОЗС НАТО з питань трансформації;
  • допомога у розробці загальних стратегічних концепцій для Альянсу;
  • підготовка щорічну довгострокову оцінку потужності та спроможності країн і територій, які становлять ризик для інтересів НАТО;
  • консультування Північноатлантичної Ради щодо військової ситуації та її наслідків;
  • надання рекомендацій щодо застосування військової сили, реалізації планів на випадок надзвичайних ситуацій і розробка відповідних правил застосування бойових дій.

Оперативне командування НАТО та Командування НАТО з питань трансформації

Є два стратегічних командування, які управляють військовою діяльністю НАТО: Оперативне командування НАТО (ACO) та Командування НАТО з питань трансформації (ACT).

Перше, ACO — відповідає за планування та виконання всіх військових операцій НАТО і очолюється Верховним головнокомандувачем ОЗС НАТО в Європі (скорочено — SACEUR). ACO має трирівневу структуру командування зі штабом на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях. 

Друге, ACT —  відповідає за те, щоб військова структура та можливості НАТО залишалися актуальними, дієздатними та заслуговували довіри. До цього командування входить багато обовʼязків та завдань, які роблять сили НАТО передовими у світі. Це зокрема, управління військовою адаптацією та узгодженістю військ держав-член Альянсу; розробка концепцій, які описують способи вирішення нових військових проблем; аналізує ризики та можливі загрози; визначення стандартів навчання, обміну інформацією тощо.


Генеральний секретар

Генеральний секретар НАТО (або Генсек) є найвищим міжнародним цивільним (політичним) посадовцем НАТО і виконує три основні функції:

  1. Представництво організації;
  2. Головування та управління консультаціями: у Північноатлантичній Раді та основних комітетах; сприяння процесу прийняття рішень і забезпечення виконання рішень; 
  3. Головування у Міжнародному секретаріаті, чия роль полягає у наданні прямої чи опосередкованої підтримки Генеральному секретаріату та Генсеку. 

Генсека призначають уряди країн-членів на початковий період у чотири роки, який може бути продовжений за взаємною згодою усіх держав-членів.


 Агентства

Агентства є виконавчими органами НАТО і вони відповідають за закупівлі, логістику, забезпечують наявність у Альянсу спроможностей, необхідних для виконання повного спектру операцій і місій. Також агентства надають різні види підтримки державам-партнерам та іншим міжнародним організаціям, зокрема, у сферах транспорту, логістики та безпечного зв’язку. Усі агенції звітують перед Північноатлантичною Радою через проміжні ради та комітети. 


Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
Вам може сподобатись!

Що таке соціальне підприємництво

Про те, чи відрізняється від «класичного» бізнесу? В чому прикол? Які соціальні підприємництва є у вашому місті? Чи означає «соціальне» – неякісне, безкоштовне або зі знижкою.