Про правонаступництво, вступ Росії до ООН з порушенням процедури та механізми зменшення її впливу.
15 хвилин
Правонаступництво не аргумент та підстава для набуття членства в ООН.
Десятиліттями ігнорувався факт членства Росії в ООН без жодних на те юридичних підстав. Дипломати «зʼїли» байку про «правонаступництво Росії від СРСР», проте це було помилкою. Оскільки Російська Федерація систематично, грубо та свідомо порушує Статут ООН і через право вето у Раді Безпеки ООН може і блокує будь-які старання організації у забезпеченні миру, що є основною метою існування ООН.
Тому виникають питання: чи є місце такій державі в ООН і як вона взагалі туди потрапила? Постійний представник України ООН Сергій Кислиця, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та українські громадські організації мають відповіді. Сьогодні в ООН ведеться активна адвокаційна робота для зменшення впливу Росії та її виключення з Ради Безпеки ООН.
У цьому матеріали розберемося з тим, що не так із аргументами Росії, її членством в ООН та як її ізолювати.
Правонаступництво у міжнародному праві
Правонаступництво у міжнародному праві – це перехід прав і обов’язків від одного суб’єкта міжнародного права (держави, організацій, народів та націй, що борються за самовизначення) до іншого. Так, наприклад міжнародна організація Ліга Націй зникла і її правонаступницею стала ООН. Проте, далі говоритимемо про держави.
Правонаступництво буває трьох видів: універсальне (повне), часткове, «tabula rasa» (з лат. – чиста дошка). Універсальне: коли держава, яка виникає наново юридично ототожнюється з тою, яка зникає. Часткове: коли до нової держави переходить лише частина прав та обов’язків, або лише вони та виплата боргів, наприклад. «Tabula rasa»: коли нова держава відмовляється від будь-якого спадку, договорів, зобовʼязань і починає все наново.
Ключові події відбулися у грудні 1991, коли Радянський союз невпинно розвалювався, а його представник головував у Раді безпеки ООН. Проте, для повного розуміння афери Росії та формування контраргументів до її «правонаступництва СРСР» треба запамʼятати два факти.
Перший — угода про створення Радянського союзу у 1922 році була укладена рівними державами-субʼєктами: Російською СФРР (Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою), Українською СРР (Соціалістичною Радянською Республікою), Білоруською СРР і Закавказькою СФРР.
Другий — при заснуванні у 1945 році Організації Об’єднаних Націй на підставі Хартії Об’єднаних Націй, яку називають Статутом ООН Російської РФСР не було. Статут підписали 50 держав-засновниць ООН. Там є підписи Радянського союзу, Української РСР, Білоруської РСР. Проте, підпису Радянської Росії — немає. Хоча теоретично, він міг там бути, бо тоді існувало окреме міністерство закордонних справ Радянської Росії, як однієї із республік СРСР. При ООН були створені окремі дипломатичні місії СРСР, УРСР, БРСР. Проте, представництва ні Радянської Росії, ні інших республік СРСР в якості членів ООН не було.
Тепер перенесемся у грудень 1991 року.
4 грудня 1991 року
Республіки СРСР прийняли «Договір про правонаступництво», в якому підтвердили зобов’язання щодо зовнішнього державного боргу та активів СРСР. В угоді йшлося про правонаступництво боргів та активів республік. Тобто виключно економічний вимір.
8 грудня 1991 року
Підписано Біловезьку угоду, де Республіка Білорусь, Російська федерація та Україна (крім свторення СНД) констатували, що «СРСР як субʼєкт міжнародного права та геополітична реальність припиняє своє існування».
Фактично СРСР одночасно і зник, і не зник, бо його інституції продовжували працювати до 2 січня 1991 року. Тому Росія і СРСР — це дві різні держави, які існували паралельно впродовж грудня 1991 року.
21 грудня 1991 року
Державами, що вийшли з СРСР підписано Алма-Атинську декларацію, яка знову підтвердила розпад СРСР та визначив принципи взаємовідносин і співробітництва держав-членів СНД.
Цікаво, що в усіх цих документах Росія використовувала дві назви: Російської Федерації та РРФСР. Натомість інші держави використовували виключно нерадянські назви (не УРСР, а Україна, не МРСР, а Республіка Молдова, тощо).
24 грудня 1991 року
Глава РФ Борис Єльцин через лист повідомив Генерального секретаря ООН, що Російська Федерація «продовжує членство» СРСР в ООН та в Раді Безпеки за підтримки країн СНД. У листі було прохання до Генсека «використовувати назву «Російська Федерація» замість назви «Союз Радянських Соціалістичних Республік».
З такого листа може видатися, що Б. Єльцин просто не читав ні статут ООН, ні основи міжнародного права.
Щодо правонаступництва членства в ООН мови не було. До того ж, в Статуті ООН не має опції «спадковості» чи отримання членства в ООН шляхом правонаступництва.
Генсек ООН попросив голову Ради Безпеки (представника СРСР Юлія Воронцова) проінформувати всіх членів про зміст листа.
Впродовж кількох днів
За відсутності заперечень з боку членів Радбезу ООН, Секретаріат ООН замінив назви табличок та майбутніх документів «СРСР» на «Росія».
Всупереч 23 статті Статуту ООН, де СРСР визначено постійним членом Ради Безпеки.
Також Росія не прошла обовʼязкової процедури набуття членства в ООН, яка закріплена у статті статті 4 пункті 2 Статуту ООН: «Прийом будь-якої такої держави в Члени Організації здійснюється постановою Генеральної Асамблеї за рекомендацією Ради Безпеки».
26 грудня 1991 року
Верховна Рада Радянського Союзу прийняла декларацію про те, що у зв’язку зі створенням Співдружності Незалежних Держав СРСР припинив своє існування як держава і суб’єкт міжнародного права. Кілька останніх радянських інституцій припинили існування у січні 1992, а юридичною датою припинення існування СРСР вважають 26 грудня 1991 року.
Отже, головні факти:
В ООН не було і немає механізму набуття членства через правонаступництво.
Немає постанови Генасамблеї ООН за рекомендацією Радбезу про прийняття Росії до членів ООН.
У Статуті ООН постійним членом зазначений СРСР, якого вже не існує. Згадки у Статуті ООН Росії немає.
В грудні 1991-го, коли СРСР був головуючою країною в Раді Безпеки ООН відбулося грубе порушення статуту ООН та у висновку – нелегітимний вступ Росії в ООН.
Який механізм виключення Росії з Ради Безпеки?
За словами юриста-міжнародника, професора Кембриджського університету Томаса Гранта існує механізм призупинення повноважень держави-члена у Генеральній Асамблеї та Раді Безпеки ООН. Він полягає у тимчасовому позбавленні основних повноважень держави в ООН – права голосу та участі на засіданнях.
Аби це спрацювало сьогодні потрібно заперечити присутність Росії у Раді Безпеки через процедурне голосування проти присутності представника Росії. Для затвердження такого рішення потрібно більшість від 15 голосів, тобто 9 голосів представників Радбезу.
Але ж Росія, як постійний член Радбезу, може накласти вето на таке рішення Радбезу? Ні, не може, бо це процесуальне рішення, а на нього не може бути накладене вето. Тому залишається питання, яка держава винесе пропозицію такого рішення на голосування і хто проголосує «за», якщо проголосує взагалі. До Ради Безпеки ООН сьогодні входять 15 держав:
- 5 постійних членів: Китай, Франція, Росія, Великобританія та США;
- 10 непостійних членів: Албанія, Бразилія, Габон, Гана, Індія, Ірландія, Кенія, Мексика, Норвегія, Об’єднані Арабські Емірати.
Ізоляція Росії в ООН
ГО «Громадський хаб» в ініціативі «kick russia out» пропонує ще один механізм зменшення впливу Росії в ООН: винести на голосування Генасамблеї ООН проєкт Резолюції про перевірку повноважень делегації Росії. Генасамблея може просто не підтвердити повноваження російської делегації і вони не матимуть ні права виступу, ні права голосу.
Схожий досвід вже був у Генасамблеї ООН, коли у 1969-1984 роках представника Південно-Африканської Республіки позбавили повноважень виступати та голосувати на засіданнях Генеральної Асамблеї.
Початок покладено
Механізми зменшення впливу Росії в ООН та «деблокування» Ради Безпеки існують. Залишається питання лише в позиції держав-членів ООН. Чи проголосують вони «за».
24 грудня 2022 року Міністерство закордонних справ України вже заявило публічно про початок процесу виключення Росії з Ради Безпеки та підтвердження членства відповідно до Статуту ООН:
«Україна ініціює комплексний процес, спрямований на досягнення цілей цієї заяви, та у цьому контексті готова до взаємодії з іншими країнами для спільного захисту Статуту ООН і міжнародного права від руйнівного впливу Російської Федерації».
Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
