Чому нам подобаються жахливі сюжети

Деякі наукові пояснення любові людей лякатися


Пам’ятаєте, як під час пандемії люди частіше дивились фільми та серіали, де  зображені кінець людства або принаймні світового масштабу катастрофа через епідемію чого-небудь смертельного? На кшталт «Зарази» Стівена Содерберга, який здобув «другу популярність» завдяки коронавірусу. 

Жахливі, а зокрема й постапокаліптичні наративи популярні вже давно, а особливо в останні роки. Мова йде, не лише про кіно, але й так само про ігрову індустрію. Згадаймо «Останні з нас» (The Last of Us). Сюжет гри розгортається у сеттингу постапокаліптичних Сполучених Штатах, спустошених істотами-людожерами, зараженими мутованим грибом-кордицепсом. Звучить не дуже привабливо, але ми всі, мабуть, погодимось, що й однойменний серіал від HBO став однією з найочікуваніших прем’єр 2023-го. Звичайно, тут справа не лише у любові до зомбі й виживання, а й у добрій драматургії. Проте, чи задумувались ви колись чому в популярній культурі вигулькують схожі теми і чим це може бути корисним?

Кадр з серіалу «Останні з нас»
Кадр з серіалу «Останні з нас»

Просто не треба розділятися

Якщо ви дивились «Доктора Хауса», це, звичайно не робить вас медиком\нею. Однак якщо говорити про фільми-катастрофи, то у тому ж  2020 науковці зацікавились як впливає споживання такого контенту на глядачів. 

Дослідження виявило, що шанувальники фільмів жахів продемонстрували більшу стійкість під час пандемії, а шанувальники «виживальницьких» (prepper) жанрів, тобто фільмів про вторгнення прибульців, апокаліптичні фільми та фільми про зомбі, продемонстрували більшу стійкість і готовність.

Кадр з серіалу «Секретні Матеріали»
Кадр з серіалу «Секретні Матеріали»

Споживання такого контенту допомагає людям відчувати, ніби вони готуються до найгіршого. Хоч і серйозно розглянути сценарій дій уряду й громадян\ок під час захоплення планети позаземними загарбниками ми не можемо. Однак, пригадайте, як на початку ледве не кожного такого фільму зображена паніка: пусті полиці супермаркетів, хаотичні дії перехожих тощо. Тож крихта реалістичності тут все ж, ймовірно, присутня. Глядачі можуть отримати уявлення про те, що вони могли б і робили б у разі широкомасштабного суспільного колапсу чи глобальної катастрофи.


Безпечна небезпека

Колтан Скрівнер, біхевіорист і дослідник Лабораторії рекреаційних страхів Орхуського університету в Данії вважає, що: «постапокаліптичні шоу рясніють небезпеками та загрозами, яких більшість із нас ніколи не відчувала. Ці вигадки дозволяють нам подумки досліджувати невідомі території, що може призвести до відчуття задоволення, якщо це робити безпечно, наприклад, сидячи на дивані у вітальні». 

Коментар Скрівнера розкриває другий аспект зацікавленості людей у моторошних фільмах та серіалах. Йдеться про контроль. Під час перегляду ми відчуваємо часто неприємні емоції: тривогу, страх тощо. Однак наш мозок чудово справляється з тим, аби просканувати середовище на наявність реальних небезпек. Ми знаємо, що насправді загрози немає, але дофамін та ендорфіни вивільняються.


Гендерна соціалізація і страшне кіно

З ким ви дивитесь фільми жахів? Питаємо не просто так. Завдяки спільному перегляду такого кіно люди відчувають більше зв’язку. Так відбувається тому, що ми у цей момент разом переживаємо досвід спільного зіткнення з подіями, що провокують страх.

Це дослідив Дольф Зіллманн разом з командою вчених. Вони висунули теорію гендерної соціалізації у журналі Journal of Personality and Social Psychology за 1996 рік (іноді її називають «теорією притискання»). 

Зіллман і його колеги показали фільм жахів для 36 студентів і 36 студенток у присутності однолітка протилежної статі з низькою або високою початковою привабливістю, який демонстрував сміливість, емоційну байдужість або страждання. 

Вони повідомили, що чоловіки найбільше насолоджувалися фільмом у компанії засмученої жінки, а найменше — у компанії жінки, яка вивчала фільм. Жінки найбільше насолоджувалися фільмом у компанії чоловіка, який демонстрував сміливість, і найменше — у компанії чоловіка, який страждав. Зіллманн припустив, що спільний перегляд фільмів жахів дозволяє нам виконувати «традиційні гендерні ролі».

Як би там не було, антиутопії схожі на «Останніх з нас» тримають нашу увагу не тільки завдяки напрузі та моторошним сценам. Часто оповідь показує і якими важливими лишаються люди, їх стосунки та вчинки.

Героями стають пересічні громадяни\ки, які намагаются вчиняти якрайкраще в умовах тотального жаху. Якщо існує бодай маленький шанс навчитися діяти так само, або ж перегляд просто сприятиме вашому відпочинку, нічого поганого не трапиться. А навіть навпаки.


Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
Вам може сподобатись!