Волосся і покарання

Про місце волосся в праві


15 хвилин

Волосся відіграє у житті людей надзвичайно велику роль. Воно складало основу багатьох ритуалів, залишалось на згадку про людину. Зачіска часто стає чимось символічним, як, наприклад, поголені голови буддійських монахів. Або ж волосся стає гострою формою протесту – згадаймо тільки як зараз іранські жінки масово і публічно його зістригають.

З одного боку волосся – це просто волосся, яке легко відросте, з іншого ж – волосся це частина людини, частина, яка містить не лише генетичну інформацію, а яка є невідʼємною від самої сутності людини. Недаремно чи не найсентиментальнішим подарунком могла бути підвіска з локоном дорогої людини. До речі, в архівах Британської бібліотеки десятки конвертів, у яких лежать чиїсь пасма. Ну, наприклад, трохи волосся Шарлотти Бронте, яке було взято після її смерті, або ж волосся Діккенса, чи то Нельсона у деревʼяній шкатулці {Джерело: «Волосся. Ілюстрована історія». Сьюзан Дж. Вінсент}. 


Як символ підкорення

«Вони швидше позбудуться життя, ніж волосся», – так говорив тюремний наглядач у часи Вікторіанської епохи. Примусове гоління голови було типовим у каральній системі того часу (і не лише тоді). Це підривало людське «я» та клеймило засудженого як «власність вʼязниці».  Наприклад, Енн Вільямс була засуджена у 1824 році за крадіжку пари панчіх. Її покаранням було 14 діб у залізному нашийнику та відрізання волосся.  У статті, надрукованій у 1866 році під назвою «Життя на борту корабля для жінок-засуджених» згадується, що стрижка волосся вважалася «найсуворішим покаранням з усіх». Багато  хто готові були винести будь-яке інше покарання замість втрати волосся.

У багатьох культурах впродовж історії гоління волосся прирівнювалось до підкорення. Наприклад, у Стародавній Греції довге волосся символізувало владу, в той час як поголена голова – рабство. Зістригаючи волосся, рабовласник символічно позбавляв раба індивідуальності. Такого роду насильство є глибоко травматичним та підриває людську гідність. Зокрема цей «інструмент» використовувався нацистським режимом. «Нас женуть кудись ще, нас голять – не лише голови. Жодного волосся не залишається на тілі. Ми ледве впізнаємо один одного. Що залишається людині: голе існування», – пише Віктор Франкл у книзі «Сказати життю «Так!»: психолог у концтаборі». У концтаборі Аушвіц було знайдено близько 2-х тон людського волосся (Джерело: «Волосся. Ілюстрована історія». Сьюзан Дж. Вінсент). Також масово голили жінок під час Другої світової війни, які підозрювались у «горизонтальній колаборації» з німецькими солдатами. Така тактика використовувалась й під час інших війн, коли цивільні жінки підозрювались у взаємодії з ворогом – їм насильницько обрізали волосся, дегуманізуючи їх. У 1944 році у Франції Роберт Капа зробив фото натовпу, в центрі якого молода поголена жінка з немовлям на руках, яка, як припускається, працювала перекладачкою у німців під час окупації та мала стосунки з німецьким солдатом. За це її поголили та обпекли лоб гарячою праскою. Нацистський режим теж змушувавголити голови жінкам, які мали стосунки не з «арійцями». 

Оксана Кісь пише, що для жінок-політвʼязнів ГУЛАГу вимоги голити голову не було, проте їм примусово голили усі покриті волоссям частини тіла, зокрема й інтимні місця, і робили це чоловіки. Водночас жінки в ГУЛАГу намагалися будь-якими способами зберегти своє волосся на голові, хоча фактично не мали можливості за ним доглядати.

В Ірландії з 1922 по 1996 діяли так звані «Пральні Магдалини», куди відправляли «занепалих жінок» (зґвалтованих; тих, хто народив не в шлюбі чи то тих, хто просто фліртували з чоловіками) на примусові громадські роботи. Одним із покарань у притулках була саме стрижка волосся з метою принизити, а отже, і контролювати. Гоління голови часто було саме практикою присоромлення за порушення моралі.

Наше волосся є частиною того, ким ми є, і з його примусовою втратою ми в якомусь сенсі втрачаємо і нашу ідентичність. А тому примусове зстригання волосся є безумовно частиною катування. 

1 квітня українська влада провела обмін 86 полонених, серед яких було 15 жінок, в яких після полону були поголені голови. Російські військовослужбовці цинічно порушують всі норми Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими, голячи їм голови та змушуючи українських військовополонених жінок роздягатись.

25-річна вчителька математики та інформатики Вікторія Андруша була викрадена росіянами у березні з свого дому, що на Чернігівщині. Тривалий час її тримали в Курському СІЗО. Після звільнення Вікторія розповідала, що «у СІЗО всі мали пройти «санітарну обробку». Під час неї чоловіків стригли налисо і дуже часто таким самим погрожували дівчатам. Мені — теж. Але потім один працівник комусь зателефонував і сказав, що мені залишать волосся. Ще цілий місяць мене цькували, погрожували, що все-таки його обріжуть».Подібне розповідала й військова медикиня Марина Голінько, яку звільнили з полону разом зі 107 жінками у жовтні: «Я дуже хвилювалася, щоб мене не поголили. Для мене це було страшніше, ніж померти. Нас періодично цим лякали. Не дозволяли заплітати коси. Ми не мали гребінця, шампуню, волосся мили милом у Таганрозі. А воно ж стирчить у різні боки. Потім вони сказали: якщо ще в когось побачать колосок, то поголять налисо. Чому так, нам не пояснювали — можливо, вони хотіли, щоб ми виглядали як якісь страхіття. Але ми все одно заплітали коси, а перед перевірками — розпускали».


Гоління, як «нелюдське поводження»

Часто практика гоління, особливо у в’язницях та в армії, пояснюється міркуваннями гігієни. Проте ж коли це стає інструментом приборкування та втрати ідентичності? Що каже Європейський суд з прав людини?

У справі «Біржетіс проти Литви» («Biržietis v. Lithuania») ЄСПЛ визнав невідʼємне право людини носити бороду, оскільки її слід розглядати як частину ідентичності людини, а отже, як елемент сфери приватного життя, що захищається статтею 8 Європейської конвенції.

Заявник, який перебував в ув’язненні скаржився на повну заборону носіння бороди, незалежно від її розміру та охайності. При тому, що заборона не поширювалась на інші типи волосся на обличчя: вуса чи бакенбарди. Така заборона була свавільною і вона не могла обґрунтовуватися міркуваннями гігієни або необхідністю швидко розпізнавати ув’язнених (Джерело: Огляд практики Європейського суду з прав людини, 2016).

Отже, особистий вибір щодо зовнішності, яку хоче мати людина належить до вираження її особистості і захищається її правом на повагу до приватного життя.

Ще однією показовою справою є справа «Янков проти Болгарії». Заявник був заарештований за підозрою у співучасті  у незаконних фінансових  операціях  й  утримувався  під  вартою, де він був підданий примусовому голінню голови. ЄСПЛ зазначив у своєму рішенні, що заарештований почувався приниженим і що примусове гоління голів у тих осіб, які перебувають під вартою, може принижувати їхню людську гідність, породжувати відчуття скривдження й підкорення.

Аналітичний центр «ЮрФем» пише, що особливою характеристикою «нелюдського» поводження, на яке скаржиться заявник, – примусового збривання волосся ув’язненого, є те, що воно полягає у примусовій зміні зовнішності особи шляхом видалення волосся. Людина, волосся якої було збрито, з великою ймовірністю отримає відчуття неповноцінності, оскільки її зовнішній вигляд змінюється проти її волі.  А все це можна кваліфікувати як приниження  гідності, а тому це  порушення статті 3 Конвенції, що забороняє катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання.

Подібну позицію висловив Міжамериканський суд із прав людини у справі Rodríguez Vera, коли зазначив, що примусова стрижка потерпілої чи погроза таким діянням означає зміну зовнішнього вигляду особи без її згоди, що залежно від обставин справи може становити жорстоке поводження. Також суд наголосив, що потерпіла зазнала такого поводження саме через те, що вона є жінкою, і це поводження мало конотації та наслідки, пов’язані з її жіночністю, а також впливало на самооцінку. Оскільки «обряд поголення голови» часто використовується саме з метою «десексуалізувати» та «дефеменізувати» (від «defeminising») жінок. 

Щодо інших справ, то у 2015 році Верховний суд США у справі Holt v. Hobbs дійшов висновку, що тюремна політика, що забороняє ув’язненому-мусульманину мати бороду відповідно до своїх релігійних переконань, порушує законодавство.

А у 2018 році в Англії перукаря, що поголив голову 10-річному хлопчику у якості «покарання» було увʼязнено на 8 місяців. Поки хлопчика стригли, всі інші сиділи навколо та сміялись, проте дитина викликала поліцію. Суддя сказав, що зроблене є «найогиднішим порушенням» і навмисним приниженням дитини, що призвело до фізичної і психологічної шкоди.


Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
Вам може сподобатись!

Чи повинна секс-освіта бути обовʼязковою?

Чому уроки з статевого виховання такі важливі у демократичному суспільстві і чи мають право батьки відмовитись від навчання своїх дітей з цього предмету, зокрема з релігійних міркувань

«Лише для жінок». Де і чому існують окремі вагони для жінок?

Цього місяця в Україні зʼявилась електронна петиція щодо запровадження окремих вагонів у потягах для жінок (зокрема, якщо дорога триває довше шести годин). Ми вирішили зʼясувати, у яких країнах вже  існують подібні обмеження, а що основне — задля чого.