Пройти повз чи допомогти. Ефект спостерігача

Про ефект спостерігача і як люди приймають рішення допомогти іншій людині у біді або ж пройти залишитися осторонь.


13 березня 1964 року у США 28-річна барменка Кітті Дженоуезе поверталася додому після нічної зміни коли на неї напав чоловік з ножем. Він завдав кілька ударів ножем та зґвалтував жінку. Кітті загинула до приїзду швидкої допомоги.

Фото: New York Daily News
Газета The New York Times

The New York Times написали статтю з гучним заголовком «37 людей, які бачили вбивство не викликали поліцію». Автор стверджував, що люди впродовж години спостерігали за вбивством і не втрутилися. Стаття викликала обговорення та дослідження «ефекту спостерігача». Чому більшість людей обирають стояти осторонь?


Коли виникає ефект спостерігача?

Ефект спостерігача — коли людина з меншою ймовірністю допоможе іншій людині у біді чи жертві, коли навколо присутні інші люди. А кількість спостерігачів підвищує ймовірність невтручання. Саме через вплив присутності інших змушує людей вагатися та ігнорувати надзвичайну ситуацію.

Цю теорію та феномен у соціальній психології також називають «апатією спостерігача».


Чи справді більшість людей не втручається?

У 1968 науковці з Нью-Йоркського та Колумбійського Університетів Джон Дарлі та Бібб Латане досліджували реакцію груп людей у різних комбінаціях на надзвичайну ситуацію. 

Головними гіпотезами дослідження були питання: перше — чи справді існує ефект спостерігача; друге — чи справді інші присутні люди мають вирішальний вплив на рішення втрутитися і допомогти, або не втручатися і пройти повз. Крім цього вчені мали інші цікаві питання:  

  • скільки часу потрібно спостерігачам для втручання?
  • що впливає на рішення людей втрутитися? 
  • чи впливає характер надзвичайної ситуації на рішення втрутитися?

Аби зʼясувати все це, науковці провели ряд експериментів.


Чому люди вагаються?

За результатами дослідження Джон Дарлі та Бібб Латане сформулювали 5 етапів прийняття рішення, які проходить спостерігач/ка перш ніж допомогти іншій людині у надзвичайній ситуації:

  1. Помітити ситуацію (або поспішати та не помітити);
  2. Інтерпретувати ситуацію як надзвичайну (або припустити, що оскільки інші не діють, то це не надзвичайна ситуація);
  3. Взяти на себе відповідальність (або припустити, що це зроблять інші); 
  4. Знати, як допомогти (або не мати необхідних навичок, щоб допомогти); 
  5. Вирішити допомогти (або хвилюватися про небезпеку, законодавство, збентеження тощо).

Крім цього науковці описали 3 ключові психологічні фактори, що впливають на рішення людей втручатися абло не втручатися?

  • Дифузія відповідальності — коли обов’язок або завдання розподіляється між групою людей, а не однією особою.
  • Побоювання перед засудженням — страх бути засудженими іншими через свою поведінку на публіці.

Плюралістичне невігластво — коли спостерігач хибно зчитує реакцію інших людей і хибно визначає надзвичайну ситуацію як звичайну та обирає — не втручатися.

Цю теорію та феномен у соціальній психології також називають «апатією спостерігача».


Все-таки статистично людина втрутиться, щоб допомогти чи ні?

Феномен ще досліджується. Більшість досліджень у лабораторних умовах доводять, коли за надзвичайною ситуацією спостерігає троє і більше людей, то ймовірність втручання менша 40%. Натомість, якщо людина наодинці — більше 70%. Іноді ефект підтверджувався у реальних подіях.

Деякі недавні дослідження, проведені у реальних умовах, доводять, що більшість людей не ігнорують, а іноді втручаються всі разом, щоб допомогти постраждалій людині. Проте, цих даних наразі замало. 

Точно відомо, що надзвичайні ситуації унікальні, тому на спостерігачів (їх рішення втрутитися або ж ні) впливає багато факторів, деякі з них: 

Нейробіологічний: першочергово мозок людини реагує на надзвичайну ситуацію бездіяльністю, згодом зʼявляться співчуття (або ні).

Індивідуальний: фізична слабкість, страх, незнання як надати допомогу, особисті переконання тощо

Соціальний: якщо спостерігачами є група друзів, або ж жертвою є добре знайома людина, то спостерігачі скоріш за все втрутяться.


Я спостерігач?

Кожен і кожна з нас неодмінно був/була спостерігачем надзвичайної ситуації. Спробуйте пригадати таку подію і проаналізувати свою поведінку та мислення. Чому так відбулося? А в майбутніх ймовірних ситуаціях — не проходьте повз. Якщо це безпечно, то втручайтеся і допомагайте потерпілим людям.


Джерела:

  • Bystander Intervention in Emergencies: Diffusion of Responsibility By JOHN M. DARLEY BIBB LATANÉ NEW YORK UNIVERSITY COLUMBIA UNIVERSITY. Покликання.
  • Darley, J. M., & Latané´, B. (1968). Bystander intervention in emergencies: Diffusion of responsibility. Journal of Personality and Social Psychology. Покликання. 
  • What Happened To Kitty Genovese. By Charlotte Ruhl. Покликання.
  • Bystander Effect In Psychology. By Udochi Emeghara. Покликання.
  • A new look at the killing of Kitty Genovese: The science of false confessions. (2017). Покликання.
Вам може сподобатись!

Від жарту до геноциду. Шкала Олпорта

У літературному просторі, де слова створюють фантазійні світи, часом реальність виявляється значно страшнішою, ніж будь-яка вигадка.