Від «Донні Дарко» до «Голови-гумки»

Як і чому фільми стають культовими


Хоча б раз кожен із нас чув жарт із відсилкою до фільму чи серіалу і взагалі не вловлював конекст. І так само кожен дивувався як то наш співрозмовник не дивився «це кіно, воно ж культове». 

Окей, а чи існує взагалі різниця між якісною стрічкою, популярною, класичною і культовою? І що взагалі означає останнє? 

«Культове кіно» — це гнучке та доволі абстрактне поняття. Однак все ж більшість дослідників кіно сходяться, що так ми ми можемо назвати фільм, який отримав свою потужну спільноту прихильників. Тобто ні продюсери або критики, ні популярність або касові збори не впливають на те, чи «світить» стрічці статус культової. Навпаки, часто такі фільмі виходили із контркультури. 


Тут народився культ

Ще далеко до появи стримінгових майданчиків та (майже) безкінечного вибору контенту для будь-якої аудиторії. Люди дивляться телевізор і ходять у кіно. Тут, звичайно, все працює за законами ринку: найбільш популярні, «масові» стрічки у рази доступніші і популярніші, ніж незалежне кіно. 

Принаймні до 70-х. Адже тоді виникає так званий феномен midnight movies (опівнічного кіно). Саме він дасть доступ до нішевого кінематографа спраглому американському глядачеві.

Зазвичай кінокартини потрапляли до нічного телеефіру через їх експериментальний тон чи зухвалі теми. У інший час доби такий контент транслювати було заборонено через «непристойний вміст».

Завдяки цьому дешевому (буквально) прийому телебачення змогло залучити додаткову аудиторію. Так згодом вчинили і кінотеатри: нічні сеанси приваблювали любителів альтернативних стрічок. Завдяки midnight movies, зокрема стало культовим «Шоу жахів Роккі Горрора» (1975).

Кадр із фільму «Шоу жахів Роккі Горрора», джерело: imdb.com

З таким фільмом грошей ніхто не дасть

Значна частина культових фільмів могла пережити провал у прокаті на момент прем’єри. Так, наприклад, було із «Великим Лебовські» братів Коен. З бюджетом у 15 мільйонів доларів він зібрав лише 18 мільйонів доларів у США та 46,7 мільйонів доларів у всьому світі. Прохолодний старт не завадив «Лебовські» зрештою стати «першим культовим фільмом ери Інтернету», його фанатам організовувати щорічний фестиваль Lebowski fest та сформуватися релігії чи-то пак філософії «дудаїму» (від англ. «dude» — чувак), основні вчення якої відповідають життєвим принципам головного героя.

Кадр із фільму «Великий Лебовські», джерело: theatlantic.com

Касета

Значну роль у формуванні феномену культового кіно зіграв сам спосіб дистрибуції. Якщо раніше перегляд був фізично обмежений, чи то трансляцією по телевізору, чи то кількістю сеансів, то все змінила поява відеопрогравачів. Тепер ентузіасти отримали можливість не тільки переглядати стрічки, але й робити це знову і знову, відмотати чи поставити на стоп-кадр. Домашні програвачі радикально змінили модель споживання кіно, адже тепер фільми, які колись провалилися або розчарували глядача у прокаті, «переживали розквіт» на відеокасеті. 

«Культовістю» кіно наділяє глядач. Прихильники культового кіно залучаються до кінематографічного досвіду не як звичайні глядачі. Вони влаштовують регулярні перегляди, часто з певними ритуалами довкола та культивують почуття спільності. Це схоже на окрему субкультуру, доповнену внутрішніми жартами та відчуттям єдності серед її членів і членкинь. 

І не варто плутати «популярне кіно» із «культовим». Хоча і мейнстрімні стрічки можуть мати свою чисельну фанбазу, варто пам’ятати, що їй передують великі комерційні ресурси. 


Культовий канон

Насправді ніякого канону не існує, але все ж ми можемо говорити про певні кінокартини як про «культову класику». Наприклад, кінокритик та автор книги «Культові фільми», Денні Пірі більш ніж 40 років тому запропонував топ-100. Пірі, до речі, писав, що культові фільми «народжуються в суперечці», і дебати про те, що можна вважати «культовим», тривають. Тож, можливо, саме у цей момент хтось у світі дискутує до якого кіно належать «Зоряні війни». Так само розгортаються суперечки щодо долі культових фільмів у сучасному світі, де немає потреби шукати виняткові стрічки у фізичних кінопрокатах.    


Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
Вам може сподобатись!