Як безлад у просторі навколо впливає на злочинну поведінку людей і що справді допомагає побороти злочинність.
Чи можуть два розбитих вікна й безлад підвищувати тяжку злочинність? «Так» — подумали деякі науковці й поліціянти. Саме «теорію розбитих вікон» взяла за основу місцева влада Нью-Йорку у 1980-90-тих. Тоді теорія стала популярною та, на перший погляд, ефективною. Проте застосування її поліцією також привело до розвитку дискримінаційних расових та класових упереджень.
Контекст безпеки у просторі та зміна поведінки на шляху до демократії
Усі люди прагнуть жити у безпеці. Це одна з основних причин, чому індивіди обʼєднуються у спільноти й держави. Держави закривають потребу безпеки встановлення законів, але роблять це по-різному. У тоталітарних державах страх і насильство — це основні складові забезпечення закону. Натомість у демократичних державах забезпечення закону базується на принципах верховенства права, рівності, інклюзивності та справедливості.
Перехід від тоталітаризму до розвинутої демократії не миттєвий і потребує різних етапів, під час яких суспільство змінюється і поведінка людей також. «Теорія розбитих вікон» та повʼязані експерименти стали одними з найвпливовіших соціологічних досліджень. Вони лягли в основи політик роботи поліції та місцевої влади, й показали що формує безпечне суспільство комплексність, а не лише чисті вулиці та покарання за дрібні злочини.
Суть теорії розбитих вікон
Якщо люди бачать розбите кимось вікно, яке не лагодять — невдовзі хтось розібʼє ще одне й ще одне вікно. Коли у ландшафті чи простір навколо багато безладу (розбитих вікон, бруду, руїн фасадів будинків, сміття тощо), люди відчувають недотримання порядку іншими. Так на індивідуальному рівні формується відчуття недотримання закону, вседозволеності та відсутності покарань за порушення закону.
Теорія стверджує про причинно-наслідковий звʼязок між безладом та злочинністю.
Безлад залишається не виправленим
⬇
Громадяни починають боятися і виходять із громади
⬇
Зменшується неформальний соціальний контроль та/або сприймається злочинцями як низький
⬇
Заворушення та злочинність зростають у міру збільшення кількості злочинців їх діяльності в області
Співавтори теорії Джордж Келлінг і Джеймс Вілсон називають три фактори чому стан міського середовища може впливати на рівень злочинності:
- соціальні норми та конформність;
- наявність або відсутність планового моніторингу;
- соціальна сигналізація та сигнальна злочинність.
Як це працює? Спершу людина оглядає простір навколо і шукає сигнали щодо соціальних норм у середовищі. Далі допускає чи можливо у цьому просторі вчинити злочин і який ризик бути спійманою. Якщо навколо сміття, графіті, розбиті вікна чи скло на автобусній зупинці, то людина скоріш сприймає цей простір сприятливо для вчинення злочину.
Безлад і страх
Келлінг і Вілсон писали, що страх є продуктом некультурності (англ. — incivility), а не злочину, і що люди уникають одне одного у відповідь на страх. Страх підсилюється безладом, який і спричиняє злочин, а злочин — більший безлад й більші злочини.
Дослідники описують два рівні типу безладу: фізичний та соціальний. Перший — це розбиті вікна, зупинки, покинуті автомобілі, недобудовані будинки у графіті, побиті фасади будинків тощо. Другий — галасливі сусіди, агресивні перехожі чи люди без постійного місця проживання, та групи людей, які збираються на вулиці для розваг над беззахисними. На думку вчених, саме фізичний та соціальний безлади посилюють страх громадян.
Теорія на практиці
Теорія розбитих вікон виникла з соціального експерименту психолога Філіпа Зімбардо у 1969 році у США. Дослідник залишив два однакові автомобілі з піднятим капотом і без номерних знаків у двох районах. Одне авто у районі з високим рівнем злочинності — Бронкс у Нью-Йорку. Друге — у заможному районі Пало-Альто у Каліфорнії. Через десять хвилин, після того, як Філіп покинув авто у Бронкс, люди почали вчиняти акти вандалізму. Спочатку зняли радіатор та забрали цінні речі, далі розбили вікна та порвали сидіння. Потім авто стало ігровим майданчиком для дітей. Натомість у багатому Пало-Альто авто стояло недоторканим понад тиждень. Люди почали нищити авто лише після того, як Зімбардо побив його кувалдою. Так зʼявилась гіпотеза, що покинуте та понищене може стати мішенню для вандалізму. Згодом це оформили у теорію Джордж Келлінг і Джеймс Вілсон.
На початку 1990-их теорія розбитих вікон стала більш застосовною на практиці. У 1985 році Келлінга найняли консультантом до Управління транспорту Нью-Йорка, департаментів поліції Бостона та Лос-Анджелеса. Поліція почала штрафувати за дрібні злочини. Люди у метро перестали їздити безплатно, бо бачили заарештованих порушників, які перестрибували турнікети. Розмальовані графіті вагони метро не виїжджали з депо, допоки не були повністю очищеними. Люди перестали розмальовували вагони, бо не бачили в цьому сенсу — вагон завтра буде чистим.
Згодом цей підхід масштабувався. Поліція почала безкомпромісно штрафувати за дрібні злочини та закривати заклади, які порушували закон. Дослідження тенденцій злочинності у Нью-Йорку в 2001 році, проведене Келлінгом і Вільямом Соузою, підтвердило, що рівень дрібних і серйозних злочинів значно впав після втілення підходу теорії розбитих вікон. Нью-йоркська слава поширила теорію на інші міста США та закордону.
Теорія застосовувалась у Альбукерке, штат Нью-Мексико для запобігання та зменшення небезпечного водіння та кількості злочинів. У Лоуеллі, штат Массачусетс місцева влада спільно з дослідниками Гарвардського університету та Саффолкського університету визначили «34 гарячі точки злочинності» та почали прибрати сміття, ремонтувати вуличні ліхтарі, запровадили будівельні норми та вимоги, розширили послуги з охорони психічного здоров’я та допомоги людям без постійного місця проживання. У підсумку очищення міського простору від безладу та вандалізму було ефективнішим рішенням, ніж арешти за дрібні злочини. Збільшення соціальних послуг взагалі не мало ефекту. Додаткові дослідження та експерименти з підтвердженнями теорії проводилися у Нідерландах, Мехіко та різних штатах США.
Критика теорії: проблема злочинності більш комплексна
Проте, не все так ідеально. Теорія має недоліки, які вчать нас краще аналізувати поведінку людей та суспільні зміни. Основний — теорія неправильно тлумачить зв’язок між безладом і злочинністю, малюючи хибний причинно-наслідковий звʼязок між ними. У 2019 році науковець Деніел ОʼБраєн провів метааналіз (статистичний аналіз, який поєднує результати багатьох наукових досліджень) з трьохсот досліджень. Він довів, що безлад не спонукає мешканців району вчиняти більше злочинів, а доказів причинно-наслідкового звʼязку безладу і злочину немає.
Інші дослідники (Девід Тетчер, Стівен Меткалф, Бернарт Харкорт та інші) критикують основний практичний успіх теорії розбитих вікон — її застосування у Нью-Йорку 1990-тих. Вони стверджують, що справжньою причиною зниження рівня злочинності були не дії правоохоронних органів відповідно до теорії, а інші фактори. Це, наприклад: економічний бум, згасання кокаїнової епідемії та суворе дотримання нових законів про наркотики, стабільність та близькість сусідів, бідність тощо.
Наприклад, люди без постійного місця проживання чи бідні люди можуть вдатися до крадіжки не через безлад навколо, а через те, що це засіб їх виживання. Відповідно не арешти допоможуть зменшити таку злочинність, а соціальні програми.
Другий недолік теорії повʼязаний з результатами її практичного застосування. Насамперед — це підсилення расових та класових упереджень, розділеності суспільства через ставлення поліції. Дослідники Семпсон і Рауденбуш виявили, що у двох сусідніх районах з однаковим безладом (графіті та сміттям), люди казали, що більше безладу там, де більше афроамериканців. Так посилювався шкідливий расистський стереотип. Крім цього, поліція частіше зупиняла для огляду на вулиці темношкірих та кольорових людей.
Саме зі швидкими оглядами пішим патрулем поліції повʼязаний наступна критика теорії. Поліція отримала значну свободу у зупинці людей на вулиці для огляду і статистика доводить — поліція часто помилялась у припущенні. У 2008 році поліція зробила майже 250 000 зупинок у Нью-Йорку, але лише одна п’ятнадцята завершилася виявленням зброї. У 2011 році, у Нью-Йорку було зупинено понад 685 тисяч людей, дев’ять із десяти були визнані абсолютно невинними.
Висновки: причинно-наслідковий звʼязок та кореляція
Теорія розбитих вікон показує безлад і страх, як основні фактори, що впливають на розвиток злочинності. Застосування теорії на практиці поліцією та місцевою владою справді збіглися у часі зі зменшенням злочинності у різних містах й можливо вплинули на зменшення дрібної злочинності. Але були й міста, де теорія не спрацювала. Справжня причина чому люди у різних районах вчиняють злочини полягає у ряді повʼязаних факторів: соціальній динаміці, згуртованості спільноти, соціально-економічному добробуті, соціальними програмами, рівнем інклюзивності, довіри та безпеки. Натомість зменшення безладу є менш значним фактором, який впливає на зменшення злочинності. Зменшення безладу просто корелюється зі зменшенням злочинності (чи одного з типів злочинності). Тому насамперед теорія розбитих вікон вчить нас розрізняти причинно-наслідковий звʼязок з кореляцією та вміти знаходити справжні й більш важливі фактори впливу на суспільні й поведінкові зміни.
Джерела:
- https://www.britannica.com/topic/broken-windows-theory
- https://www.simplypsychology.org/broken-windows-theory.html
- https://www.verywellmind.com/broken-windows-theory-7550632
- https://www.theatlantic.com/magazine/archive/1982/03/broken-windows/304465/
Ця публікація розроблена «бо медіа» за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать «бо медіа» і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
