Аква віта та її обмеження

Чи можна і чи варто взяти під контроль спʼяніння людей? Як регулювали вживання алкоголю ацтеки, що думав про це Хаммурапі і чи спрацював «сухий закон» у США?     


8 хвилин

Під час воєнного стану може бути запроваджена заборона повної або часткової торгівлі алкоголем, що і було зроблено в Україні. Це викликало палкі дискусії, особливо щодо введення «сухого закону» не лише у місцях, де активно ведуть бойові дії, але й в інших регіонах України. І ми теж візьмемо у них участь, але аналізуючи заборону в цілому та з історичної перспективи. Роль спиртного на всіх цивілізаційних сходинках займала те чи інше місце, нумо розбиратись у реакції на нього з боку держав та спробах врегулювати вживання алкоголю.


Пиво і смертна кара

Почнімо справді здалеку. Ви точно чули про Закони Хаммурамі, один з найдавніших і найкраще збережених законодавчих кодексів стародавнього Вавилону. І окрім «око за око» там також йдеться про важливість пива, виробництво якого, до речі, процвітало у Межиріччі 1-5 тис років тому. У 1901 році на знайденому в Сузах (територія сучасного Ірану) діоритовому стовпі було написано, що, коли шинкар продаватиме пиво за завищеними цінами, його буде кинуто в річку, тобто – втоплено. За погане пиво теж карали смертю.  

В ацтеків алкоголь був дуже близьким божеству і вживати його могли лише вищі верстви населення, іншим привселюдне пияцтво було заборонено під страхом смертної кари (навіть за вживання галюциногенних грибів передбачалось менше покарання). 

Давні перси ж приймали важливі політичні рішення двічі: пʼяними та тверезими. Якщо в обох випадкам рішення було незмінним, тоді цар сміливо його дотримувався. Вікінги ж зупинились тільки на «пʼяному» прийняттю рішень, це було по суті обовʼязковим. Наприклад, у Треннелазі у день літнього сонцестояння на честь Івана Хрестителя слід було обов’язково брати участь у святі пива, а в іншому випадку ви опинилися поза законом.

У Середньовіччі зʼявився «Арбуґський закон», який регулював застілля гільдій. Його суть приблизно полягала у тому, що ти або пʼєш, або покидаєш компанію.         

Але що ж з обмеженнями? Платон був переконаний, що стриманість важлива у встановленні законів, і що перевірити її можна під час застілля. Ну що ж, цілком робочий метод.

Не секрет, що в епоху Середньовіччя і Нового часу вино та пиво вживалось чи не частіше, ніж чиста питна вода. Король франків Хільдеберт І у 6 ст. призначив за пияцтво покарання в розмірі 100 ударів палицею. Гільдія святого Георгія з Уппсали в ХV столітті уклала суворі правила пияцтва, які мали на меті запобігти порушенню миру. Якщо хтось розливав на підлогу більше пива, ніж міг витерти ногою, він мусив сплатити одну срібну монету. Якщо впустив чарку — 2 срібних монети, бив жінку в приміщенні гільдії — 2 монети, бив жінку в передпокої — 1 монету, бив жінку на дворі — 1/2 монети, непритомнів на столі гільдії — 1/2 монети тощо (джерело: Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв Арі Турунен).

Французький закон 1536 року містив норму, що ті, хто напились перший раз – відправлялись до вʼязниці на хліб і воду, а тих, хто робив це систематично – шмагали нагаями. 

В Англії пияцтво вперше визнали пияцтво правопорушенням відповідно до «Ale Houses Act» 1551 року. А в 17 столітті за часів Олівера Кромвеля закрилось особливо багато пивниць і особливо часто застосовувалось покарання  «плащ п’яниці» (людину запихали в бочку з вибитим дном, з бочки стирчали тільки голова і руки).


Благородний експеримент

Але ж напевно найпопулярнішим обмеженням став той самий американський «сухий закон». Його називають одним із найбезглуздіших, проте все далеко не так однозначно. Закон багато в чому спрацював, і мова зараз не тільки про стрімкий розвиток улюбленого джазу.

«Prohibition Act» у США діяв цілих 13 років, з 1920 по 1933 рік. Його ввели Вісімнадцятою поправкою до Конституції США, яка забороняла виготовлення, продаж і транспортування спиртних напоїв у США. Але не конкретизовувала, про які саме напої йде мова. Проте поправку до Конституції доповнював «Закон Вольстеда», який вже розʼяснював, що мова йде про напої міцністю більше 0,5 градусів. Тобто домашнє, розбавлене водою, чи церковне вино під заборону по суті не потрапило.

Але історія Акту починається задовго до 1920. Ще в середині 19 ст. антиалкогольний рух набирав обертів, і знаєте, хто його започаткував? Феміністки і прихильники реформ! Всі спроби обмежити, чи то взагалі заборонити спиртне стосувалися не стільки самого алкоголю, як салунів, де його вживали. Жінок, на жаль, не пускали ні туди, ні на виборчі дільниці. В той час значна частина чоловіків витрачали  гроші, пили та вчиняли насильство щодо своєї сімʼї. Багато власників фабрик теж підтримували заборону, прагнучи запобігти нещасним випадкам і підвищити ефективність своїх працівників в епоху зростання промислового виробництва та подовженого робочого дня.

Тому боротьба йшла, в першу чергу, проти «салунної культури». У творі Тімоті Шей Артура «Десять вечорів у барі та що я там бачив» навіть затяті прихильники спиртного чекають введення сухого закону. А сам роман був написаний аби відбити бажання вживати алкоголь та заохотити стриманість.

У 1873 році зʼявився Жіночий християнський союз стримання, а у 1890-му його посунула Антисалунна ліга, яка лобіювала сухий закон. І деякі штати ще до 1920 справді прийняли сухий закон (наприклад, Мен), а згодом скасовували. Проте все змінила Перша світова війна (США вступили у 1917 році), а зокрема пріоритети щодо зернових запасів, аби спрямовувати їх на хліб, а не пиво.


Наслідки «сухого закону

До речі, саме тоді зʼявляються нелегальні спікізі-бари, та, звичайно, джаз! А в спікізі, звичайно, ж не було салунних правил, а тому туди могли потрапити і жінки. 18 серпня 1920 року було ухвалено Девʼятнадцяту поправку до Конституції США, яка надала всім жінкам безумовне право голосу. Як пише історик Марк Форсайт «Жінки отримали і право голосу, і коктейль, щоб це відсвяткувати».


Які ж ще наслідки «сухого закону»?

Почнемо з негативного. Чимало закладів закрились і втратили прибуток від продажу алкоголю, тисячі людей померли від неякісного дешевого самогону з токсинами, багато штатів недоотримали податків з алкогольних напоїв для фінансування шкіл чи то доріг. Багато барменів емігрували в Європу, відкриваючи там заклади з приставкою American Bar. Корупція дійсно процвітала. Навіть зʼявилось нове слово – «scofflaw», в перекладі – «той, що насміхається із закону». 

Щодо злочинності, то заборона точно їй сприяла, але не так сильно, як спадає на думку. Марк Форсайт наводить статистику, що в часи Аль Капоне в Чикаго на 100 000 населення було 10, 4 трупи, а у 2016 – 27,9 (Марк Форсайт. «Коротка історія пияцтва»).

Про добре. Вживання алкоголю впало більш ніж на половину за час дії закону, але не в Нью-Йорку. Це повʼязано також з тим, що в малих містах було не вигідно відкривати спікізі тощо.

Згідно з дослідженням, проведеним Массачусетським технологічним інститутом та економістами Бостонського університету споживання алкоголю фактично впало на 70% у перші роки «благородного експерименту» (так називали «сухий закон»). Рівень підскочив наприкінці 1920-х років, але все ж залишався на 30% нижчим, ніж до заборони протягом кількох років після скасування у 1933-му.

Оскільки до 1932 року країну поглинала Велика депресія, то створення робочих місць було першочерговим, як і надходження до бюджету. Сухий закон був скасований Двадцять першою поправкою до Конституції США, що набула чинності 5 грудня 1933 року. Закон скасувати не через потребу в алкоголі, а, в першу чергу, через потребу в роботі. Франклін Д. Рузвельт закликав країну відповідально ставитися до алкоголю та не зловживати «цим поверненням індивідуальної свободи».

Що цікаво, то в «Ніч скасування» національної вакханалії не відбулось. Міста повідомляли, що арешти за цю ніч нічим не відрізнялись від ночей в часи «сухого закону». Однією з причин є те, що не у всіх штатах скасування набуло чинності, не всі заклади встигли в той день отримати ліцензії, ну і те, що нелегально алкоголь був й до цього. Щорічно 5 грудня в США відзначають National Repeal Day – день, коли скасували «Сухий закон». 

До речі, все не завершилось в 1933, лише у 1966 заборона була знята в Міссісіпі. До сьогодні в 10 штатах все ще є округи, де продаж алкоголю заборонено. До речі, у Канаді теж діяв «Canada Temperance Act», що був прийнятий у 1878-му та набув чинності у 17 муніципалітетах (провінції мали вибір). Цей закон був скасований у 1984 році. 


Щодо суворого регулювання продажу алкоголю у демократичних державах сьогодні, то варто звернути увагу на Скандинавські країни. Наприклад, у Швеції алкоголь можна придбати тільки в державній мережі Systembolaget, і встигнути потрібно це зробити у чітко визначені години та лише після 20 років. У 1920-х взагалі була популярна система, де кожний громадянин та громадянка отримували книжечку, куди ставились печатки при покупці алкоголю, але кількість печаток була обмежена. Проте система проіснувала недовго, до середини 50-х. На тлі зростання коронавірусу Швеція теж посилювала обмеження. У Норвегії державною мережею-монополісткою є Vinmonopolet – єдина у країні уповноважена продавати алкогольні напої міцністю понад 4,75 градуси. Німеччина, Франція та Бразилія забороняють продавати алкоголь вночі на всіх автозаправках.


Ситуація в Україні?

Ще з 2018 року в Україні органи місцевого самоврядування можуть встановлювати заборону на продаж алкогольних напоїв у певний час доби.

Проте справжні дискусії почались сьогодні щодо введення «сухого закону» не лише у місцях, де активно ведуть бойові дії, але й в інших регіонах України, оскільки алкогольна галузь є одним із найбільших платників податків в Україні та наймає тисячі працівників. Водночас складно заперечувати ризики від пʼянства у такий відповідальний для всіх час. Що: повна заборона чи обмежений контроль?

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан може бути запроваджено заборону торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі. Наприклад, у Херсоні продаж алкоголю заборонений з 28 лютого.

Зараз окремі регіони, в яких не ведуться активні бойові дії, почали знімати повну заборону. Наприклад, з червня в Одесі можна придбати алкогольні напої з 09.00 до 20.00, а у Києві дозволено продаж алкоголю в магазинах із 11:00 до 19:00. У Львові алкогольні напої дозволили продавати з 12:00 по 21:00, а вживання алкоголю на літніх майданчиках і терасах біля ресторанних закладів заборонено. До речі, у Харківській області теж з 20 липня у магазинах можна продавати алкоголь з 8:00 до 20:00. Проте, під забороною залишається продаж спиртного працівникам/цям правоохоронних органів, військовослужбов(и)цям ЗСУ, Національної гвардії України, територіальної оборони та інших військових формувань.  

В різні епохи і дуже різні держави по-різному ставились до алкоголю: хтось, як вікінги — карав за його невживання, а ось Сполучені Штати Америки на 13 років поглинув «сухий закон». Всі ці історії про те, як держави робили спробу врегулювати вживання спиртного і ми не можемо однозначно відповісти чи виходило це у них. Але однозначним є те, що живучи сьогодні, у 2022 та у демократичній державі — ми повинні розуміти свою відповідальність як громадяни та громадянки, і зважати на необхідні заборони, навіть якщо дуже хочеться вина до вечері. Ну і найважливіше. Ставлення до алкоголю – справа особиста, але памʼятайте, що «ваша свобода розмахувати руками закінчується там, де починається ніс іншого».

Bettmann Archive/Getty Images

Памʼятайте, надмірне вживання алкоголю може завдати шкоди вашому організму, тілу та розуму.


Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
Вам може сподобатись!

Чи повинна секс-освіта бути обовʼязковою?

Чому уроки з статевого виховання такі важливі у демократичному суспільстві і чи мають право батьки відмовитись від навчання своїх дітей з цього предмету, зокрема з релігійних міркувань

Щеплення проти расизму (чи ефективний соціальний експеримент Джейн Елліотт?)

1:0 на користь шкідливості дискримінації. Цей рахунок ставить Джейн Елліот, активістка, що провела свого часу дуже ефективний, але й дуже суперечливий соціальний експеримент. Чи справді він став поштовхом до зміни парадигми, чи етично його проводити зараз і про що змушує задуматись?