Що ж таке безбар’єрність?
Безбар’єрність — це такий стан суспільства, коли всі групи населення забезпечені доступом до необхідних прав та можливостей, незалежно від стану їхнього здоров’я, віку, статі, національності чи інших ознак. Аби таке суспільство справді існувало та ефективно функціонувало необхідні також такі складники як інклюзія, доступність та прийняття.
- Інклюзія — це процес збільшення ступеня участі всіх громадян в соціумі.
- Доступність — це усунення фізичних бар’єрів і створення таких умов, за яких кожна людина буде почуватися комфортно в тому чи тому просторі.
- Прийняття — це розуміння цінності того, що світ різний, і люди в ньому — теж. Кожен має право на повагу і гідне ставлення.
Джерело: Довідник безбар’єрності
Усі правові держави, які головною своєю цінністю вважають людину, її життя, здоров’я, та гідність, намагаються створювати та розвивати безбар’єрні суспільства.
Україна безбар’єрна?
Згідно з Конституцією найвищою соціальною цінністю в Україні є людина. Проте величезна кількість людей у нашій державі стикаються з певними бар’єрами, коли хочуть реалізувати свої права, отримати доступ до публічних послуг, чи взяти участь у культурному, політичному та суспільному житті.
З ініціативи першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів» у квітні 2021 року була прийнята Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні з планом дій до 2030 року. Стратегія спрямована на усунення бар’єрів у 6 напрямах:
- фізичний (єдині архітектурні стандарти)
- інформаційний (доступ до інформації)
- цифровий (доступ до інтернету та онлайн-послуг)
- суспільний/громадянський (рівні можливості для громадської активності)
- освітній (вільний доступ до якісної освіти)
- економічний (гідні умови працевлаштування)
Забезпечувати реалізацію стратегії повинні органи державної влади, органи місцевого самоврядування, організації громадянського суспільства та Омбудсмен.
При Кабінеті Міністрів України діє також тимчасовий консультативно-дорадчий орган — Рада безбар’єрності. Основними її завданнями є: сприяння координації, визначення шляхів, механізму і способів вирішення проблемних питань, підготовка пропозицій щодо удосконалення нормативно-правової бази з питань безбар’єрності та ін.
Над виконанням Стратегії працюють близько 50 громадських організацій та аналітичних центрів і понад 230 експертів/ок з усієї країни.
На законодавчому рівні в Україні існують й інші нормативно-правові акти, які сприяють розвитку безбар’єрності: Укази Президента, Закони, Постанови та Розпорядження Кабміну.
Безбар’єрність стосується всіх?
Бар’єри — це не тільки відсутність пандусів, чи завузькі двері, аби через них могла пройти людина на кріслі колісному. Це ще багато-багато інших речей, часом, невидимих, які стосуються не тільки людей з інвалідністю. Наприклад, упередження щодо віку, низький рівень культури прийняття різноманіття, дискримінація маломобільних груп населення, відсутність велосипедних доріжок, нерегульовані пішохідні переходи, відсутність місць для грудного вигодовування в магазинах чи інших закладах, відсутність інтернет-покриття в окремих населених пунктах, неможливість орендувати житло через статус ВПО тощо.
Над створенням безбар’єрного суспільства в Україні працюють на різних рівнях: державні органи, експертні групи та громадські організації, але для того, щоб українське суспільство справді стало безбар’єрним — треба змінитися кожному з нас.
Радимо почати з найпростішого — дослідження необхідної інформації та використання коректних слів у власному лексиконі.
Ділимося цікавими та корисними ресурсами:
- Довідник безбарєрності — інструмент, який навчає говорити та писати так, щоб уникати дискримінаційних або бар’єрних висловлювань.
- Серіал «Безбар’єрна грамотність» — це освітній серіал про безбар’єрність.
Також можете слідкувати за діяльністю різних громадських організацій, наприклад, ГО «Безбар’єрність», ГО Чернівецьке об’єднання «Захист» та ін.
Створення безбар’єрного суспільства в Україні — це необхідна умова забезпечення прав людини. Долучитися до цього процесу можна через відвідування тематичних заходів, участь у волонтерських та громадських ініціативах чи поширення інформації, яка є справжнім рушієм змін.
