Посада – найманець, робота – війна

Хто такі найманці: їх історичний шлях і сучасний статус.


8 хвилин

Найманці на війнах — це звична річ. Скоріш за все, ви чули про російську приватну військову компанію «Вагнер». Вони є найманцями і їх професія – війна. 


Хто такі найманці

Узагальнюючи, найманці – це професійні військові, які воюють, бо їм за це платять. 

На відміну від звичайних строкових військовослужбовців чи добровольців головною мотивацією найманців є не патріотизм, а гроші. Вони заробляють на життя війною, а служать лише тому, хто їх наймає. Це може бути країна, бізнес, мафія, окремі люди чи організації. 


Найманці як невідʼємна складова війни і шлях у підпілля

Найманство було поширеним упродовж  років. Перша згадка датується 2686-2181 роками до нашої ери (ого!). Тоді Стародавній Єгипет наймав військових з народу «меджай». Це напівкочовий народ із батьківщиною у східній пустелі від Єгипту до Червоного моря. 

Розписи поховання «меджай» в Єгипті з фігурою померлого.

Наступними використовували найманців в «Елладі» (Древній Греції). Діоніс I із Сіракуз (432 р. до н. е. — 367 р. до н. е.) найняв загони ймовірно італійських найманців, відомих як «Силераї», аби придушувати внутрішні повстання та підтримувати в нормі народонаселення. 

Монета з Діонісом I із Сіракуз 

Середньовіччя стало розквітом найманства. Будь-хто достатньо багатий міг замовити послуги найманців: міста-держави, королі, церква, заможні родини. Наприклад, візантійські імператори для особистої охорони брали найманцями вікінгів (варяг) і створили цілу «варязьку гвардію».

Зображення варязької гвардії ( вгорі ) в хроніці Іоанна Скіліца XI ст.

Особливо відомими у 15-17 століттях найманцями були швейцарці («пікінери») та німці («ланскнехти»). Перші були дисциплінованими та вправними у ближньому бою, проте маломобільними, а другі – мобільні, добре озброєні, досвічені, але схильні до заколоту, якщо не буде оплати послуг. У ті часи також почали виникати перші організації найманців.

Ландскнехти, офорт Даніеля Хопфера, бл. 1530 рік
Бій між пікінерами під час Італійських воєн.

Поворотною точкою став Вестфальський мир 1648 року. Він завершив Тридцятилітню війну і змінив підхід держав до оборони. Ближче до 20 століття державні армії замінили приватні загони найманців. Таким чином держави монополізували право на насилля і війна стала виключно їх справою. Війни почали вестися в основному національними арміями. Так, попит на найманців впав і вони пішли у підпілля.

В Африці 20-го століття найманство отримало друге дихання. Після здобуття незалежності рядом колоній почалися міжусобницькі війни, де найманці знову стали основою збройних сил кожної зі сторін. Так в Конго 1960-их років зʼїхалися найманці з усього світу аби заробити грошей. 


Сьогодення приватних військових компаній 

Наприкінці 1960-их зʼявляються перші приватні військові компанії (ПВК), які часто є приватними найманими арміями. Спершу ПВК займалися плануванням військових операції, охороною різних обʼєктів та навчанням особового складу. Сьогодні ПВК можуть супроводжувати конвої, охороняти стратегічні обʼєкти, забезпечувати логістику та навіть брати участь у бойових діях і створювати тактичну перевагу на полі бою.

Сформувався навіть ринок ПВК, з різними послугами та спеціалізацією.  Давайте поглянемо на найбільш імениті ПВК.

«Executive Outcomes» (EO), заснована в 1989 році Ібеном Барлоу, колишнім офіцером Сил оборони Південної Африки. Вони проявили себе досить ефективно у двох африканських конфліктах: громадянських війнах в Анголі (1975 – 2002 роки) та Сьєрра-Леоне (1991 – 2002 роки). Спеціалізується на проведенні військових бойових операцій, матеріально-технічному забезпеченні, послугами безпеки.

«Dyck Advisory Group» (DAG), що займається розмінуванням, боротьбою з браконьєрством, управлінням вибухонебезпечними речовинами і надає кінологічні послуги. Останньою та гучною діяльністю була участь у зростаючих жорстоких повстанських діях у провінції Кабо Дельгадо на півночі Мозамбіку. DAG було покликано допомогти владі Мозамбіку придушити повстання, яке підтримує Ісламська держава, у 2020 році,

«Російська група Вагнера» є, мабуть, найактивнішою та найвідомішою ПВК. Вони активно діяли у Сирії, Україні, Центральноафриканській Республіці, Лівії, Мадагаскарі, Мозамбіку та Судані. Також, «група Вагнера» є яскравим прикладом приватної мілітарної організації, яка використовується для забезпечення впливу в іноземній державі.


Міжнародне право і як визначити найманця

Загального регулювання «найманства» на міжнародному рівні немає, проте, немає і не тільки в ООН, а ще й в національному законодавстві. Додаткова складність в тому, що потенційний найманець повинен відповідати умовам нижче. 

Відповідно до додаткового протоколу до Конвенції до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 року є  параметри аби визначити найманця.

Найманець – це будь-яка особа, яка: 

  • спеціально завербована на місці або за кордоном для  того, щоб брати участь у збройному конфлікті; 
  • фактично бере безпосередню участь у воєнних діях;
  • бере  участь  у воєнних діях,  керуючись,  головним чином, бажанням одержати особисту вигоду,  і  якій  дійсно  було  обіцяно стороною  або  за  дорученням  сторони,  що перебуває в конфлікті, матеріальну  винагороду,  що  істотно  перевищує  винагороду,  яка обіцяна  чи сплачується комбатантам такого ж рангу і функцій,  які входять до особового складу збройних сил даної сторони;
  • не є ні громадянином сторони, що перебуває в конфлікті, ні особою,  яка постійно проживає  на  території,  яка  контролюється стороною, що перебуває в конфлікті; 
  • не входить до особового складу збройних  сил  сторони,  що перебуває в конфлікті;
  • не послана державою,  яка не є стороною,  що  перебуває  в конфлікті,  для  виконання  офіційних  обов’язків  як  особи,  яка входить до складу її збройних сил.

Ця публікація розроблена ГО “ЙОДА” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать “ГО ЙОДА” і не обов’язково відображають погляди USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.
Вам може сподобатись!

Вибори після війни: на що звернути увагу

Виклики проведення виборів в Україні після війни на основі дослідження Ради Європи «Передумови та виклики для організації та проведення виборів в Україні у післявоєнний час».