Демографічна криза в Україні: чому так і як вижити?

Про справжні причини демографічної кризи в Україні та можливі шляхи її вирішення через міграційну політику, повоєнне відновлення та відкритість української ідентичності.


Демографічна криза в Україні — тема, яка може нагнати страх, зневіру щодо майбутнього, бажання емігрувати, ненависть до тих, хто вже емігрував тощо. ЇЇ вирішення складне і критично важливе, бо це питання виживання держави. Читайте про причини демографічної кризи в Україні та шлях її вирішення.


Критерії оцінки демографічної ситуації 

Оцінка демографічної ситуації та її прогноз базується на трьох стовпах — це смертність (кількість смертей за рік та причини смертності), народжуваність (кількість дітей народжених за рік) і міграція (хто виїжджає, хто приїжджає).


Що з цими стовпами в Україні

Смертність. Українці надмірно і зарано вмирали починаючи з 19 століття. Причиною стали дві світові війни, а особливо Друга світова, яка значною мірою проходила на території України. Крім цього — українців винищував Радянський союз під час трьох голодів та десятиліть репресій. Причинами смертності за останні 30 років є насамперед російсько-українська війна, а також серцево-судинні захворювання й алкоголізм. 

Чисельність народжених, померлих та природний убуток населення в Україні у 1990—2020 рр., у тис. осіб. Джерело даних: Державна служба статистики України. Джерело графік:  «НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ: нариси про демографічний стан країни у перше тридцятиріччя незалежності». 

Народжуваність. З кінця 19 століття народжуваність регулярно зменшується. У 1906 році на українських землях, за різними даними, народилося від мільйона до мільйона 460 тисяч дітей за рік. Сьогодні це трохи більше ніж 95 тисяч за рік.

Чисельність народжених сумарний показник народотворці в України в 1991—2020 рр. 
Графік: «НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ: нариси про демографічний стан країни у перше тридцятиріччя незалежності». Джерело даних: Державна служба статистики України.  
2014 р. — без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та адміністративних даних частини тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей 
2015—2020 рр. — урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та даних по Донецькій та Луганській областях

Міграція. Глобальна тенденція урбанізації (переїзду людей з сіл в міста та розвиток міст) значно змінила структуру сімʼї. Люди почали народжувати менше. А це означає, що майбутніх батьків теж ставало менше. Також внаслідок урбанізації покращились медичні послуги та збільшилась тривалість життя.

Іншою тенденцією стали хвилі еміграції українців: 

  • 1920-1930 — міграція через поразку радянським силам у політичній та військовій боротьбі за незалежність України. 
  • 1947-1953 — міграція через геноцид, серію голодів створених радянською владою та повоєнну розруху.
  • 1985-2000 — міграція внаслідок соціальної, економічної та політичної нестабільності після розпаду СРСР.
  • 2000-2014 — трудова еміграція, викликана складною соціально-економічною ситуацією.
  • 2014-2022 — міграція через вторгнення Росії.
  • 2022 — вимушена міграція через повномасштабне вторгнення Росії.

Загальний обсяг внутрішньої міграції та у міській/сільській місцевостях в 1994-2020 рр. в Україні, тир. осіб (ліва шкала). Розрив у обрягах внутрішніх мігрантів між містом та селом У 1994-1996 та 2002-2020 рр. в Україні, кількість разів (права шкала). Джерело: розрахунки за даними Державної служби статистики України. Дані за 2014-2020 рр. подано без урахування АР Крим та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, але з урахуванням міграційного обміну з тимчасово окупованими територіями. Графік: «НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ: нариси про демографічний стан країни у перше тридцятиріччя незалежності».

Джерело: «НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ: нариси про демографічний стан країни у перше тридцятиріччя незалежності».

Що ще негативно впливає на демографію?

Безпека, міграція та народжуваність. Українці останні 10 років живуть у постійній загрозі безпеки економічної, політичної та фізичної. Тому закономірною є втеча від атмосфери та ідентичності постійного виживання та тривоги за майбутнє та перехід у закордонну ідентичність, де цього немає. Відсутність безпеки негативно впливає на народжуваність.

Дехто не повернеться. Чим довше триває війна такого характеру та високої інтенсивності, чим більше зим люди проведуть на чужині, тим більше адаптуються. Отже, менше людей повернеться.

Менше дітей = менше батьків = складніше утримувати державу. Чим менша народжуваність, тим менше батьків буде у майбутньому, а отже й співвідношення кількості працюючих людей на непрацюючих. Відповідно й складніше утримувати державний апарат. Більше працюючих людей генерують більше коштів і немає потреби у високих податках. Якщо ж людей працюючих меншає, то утримання держави дорожчає, а податки підвищуються. 


Як можна вирішити кризу і вижити?

Рішення демографічної кризи експертне середовище шукало ще до повномасштабного вторгнення Росії. Воно ж додало нових факторів впливу та скоротило часову рамку вирішення кризи. А ще додало складності у прогнозуванні, бо ми не знаємо коли і як саме завершиться війна з Росією, якщо завершиться.    

Проте, вже є кроки які необхідно втілити насамперед у цих сферах:

  • політична (міграційна політика та євроінтеграція);
  • економічна (країна можливостей через відбудову та євроінтеграція);
  • культурна (готовність та інклюзивність української ідентичності для «нових» громадян іммігрантів).      

Стимуляція народжуваності не працює. Вона лише  пришвидшує народжуваність на 5-10 років, що не суттєво впливає на вирішення кризи. Натомість важлива культура відносин у родині. Те, наскільки жінка є вільною, наскільки сильні соціальні служби можуть приділяти час дітям. В Україні роль соціальних служб переважно виконують старші родичі (бабусі, дідусі). А вони закладають дітям як позитивне (культурний код та ідентичність), так і негативне  (радянські шаблони й моделі поведінки).

Спрогнозувати кількість українців, які повернуться після адаптації за кордоном — складно. Запровадження подвійного громадянства, щоб повертати діаспору та біженців — так, але цих людей буде недостатньо. Тому нам потрібна детальна та широка міграційна політика, яка включатиме масштабне залучення в Україну нових громадян з різних (або ж конкретних) країн та континентів. Але для початку потрібен перепис.

Перепис населення в Україні проводився лише один раз у 2001 році. Детальний перепис критично необхідний аби не тільки зрозуміти скільки нас, а й отримати якісні дані про населення України. Дізнатися які ми, якими мовами володіють українці, які ключові цінності, економічний та соціальний стан, професійна діяльність, якість здоровʼя тощо. Перепис дасть відповіді на питання де ми є і куди можемо прийти, якою є ідентичність і ким її можна доповнити.

За останніми даними, сьогодні в Україні приблизно 28-34 млн українців/ок. 

«Ми спробували оцінити чисельність населення на 1 січня 2023 року в кордонах країни на 1 січня 2022 року. У нас вийшла варіація від 28 до 34 мільйонів осіб. Левова частка цієї варіації пов’язана з тим, що ми не розуміємо, що відбувається з міграцією», — Елла Лібанова, експертка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Національної академії наук України.


Що повинна містити міграційна політика?

Крім даних про кількість та якість населення необхідно визначити — яку держави ми хочемо і скільки українців взагалі потрібно. Політика повинна містити механізми залучення, адаптації та інтеграції мігрантів. Як вони повинні інтегруватися в українське суспільство, що повинні знати про Україну до приїзду тощо.

Також важливо залучати мігрантів не лише на посади низького рівня, а на посади всіх рівнів у різних сферах. Аби уникнути проблеми поділу суспільства, з якими зіштовхнулись міграційні політики деяких держав ЄС. 

Ми не знаємо в яких умовах ми зайдемо у період повоєнного відновлення, але точно знаємо, що відновлення може стати вікном можливостей. Насамперед через велику потребу у робочій силі у різних сферах, професіоналах/ках, відкритість до інвестицій та великий вільний ринок.

Можливостей для міграції додасть остаточна євроінтеграція. Відкритість України європейцям та наявність зрозумілих та знайомих європейцям «правил гри», ведення бізнесу, доступу до державних послуг та легкість взаємодії з державними інститутами значно спростить інтеграцію в українське суспільство.

Ще один напрямом, де нам треба докласти зусиль, щоб провадити ефективну міграційну політику є — модернізувати українську ідентичність для легкого набуття потенційними мігрантами.

Українська ідентичність не є імперською. Для її набуття не потрібно  насильно відмовитися від іншої культури чи релігії. Також наша ідентичність є досить різноманітною, що в майбутньому дозволяє мігрантам з різних культур та національностей легше набути її та відчути себе частиною українського суспільства.

Проте відкритість потребує доопрацювання. Аби набуття українства стало простим і привабливим треба визначитися чим ми можемо зацікавити мігрантів, для кого ми будемо відкриті, що повинні знати мігранти про нашу культуру, історію та суспільство. 


Все впирається у безпеку

Безпековий фактор все ускладнює. Відсутність безпеки звужує інструменти для вирішення демографічної кризи. Чим довше триває війна з Росією, тим більш вірогідно що українці закордоном залишаться там. В умовах небезпеки народжуваність зменшується, бо батьки не хочуть наражати дітей на життя у постійній загрозі. Мігранти обиратимуть державу з можливостями, а не загрозами життю. Національні та закордонні підприємства не розвиватимуться, бо є ризик бути зруйнованими, а в майбутньому їх очікують вищі податки, менше робочої сили та клієнтів, бо знову ж таки — демографічна криза.  

Зараз стратегічно важливою для виживання України є вирішення великої безпекової проблеми та загрози з боку Росії. Де критично важливі успіхи та спроможності Сил оборони України та міжнародна технічна підтримка України. Це питання виживання.

Демографічна криза зараз у сутінках, рідко звучить і не є у порядку денному. Ґрунт для вирішення демографічної кризи варто готувати вже. Навіть в умовах небезпеки. Хоча б створити якісну міграційну політику, розглянути можливість другого громадянства, розвинути взаємодію з діаспорою тощо. Бо це також питання виживання.


Джерела:

  • НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ: нариси про демографічний стан країни у перше тридцятиріччя незалежності. Київ, Науково-виробниче підприєство «Видавництво “Наукова думка” НАН України», 2023. Електронний доступ. 
  • Стаття «На 28% скоротилась народжуваність в Україні від початку великої війни». Опендатабот.
  • Стаття «На 32% менше дітей народилось у 2023 році в Україні». Опендатабот. 
  • Стаття «Смертність в Україні». Опендатабот
  • Глібовицький: демографічна криза, прогноз на 2024, корупція як захист // Погляд з Ходзою. YouTube медіа ҐРУНТ.
  • ПОРТНИКОВ/ЛІБАНОВА: ДЕПОПУЛЯЦІЯ НЕМИНУЧА, ВИХІД – МІГРАНТИ з Азії або ізраїльська модель економіки. YouTube медіа Espreso.TV.
Вам може сподобатись!

Демілітаризація імперій

Про справжню демілітаризацію. Як вона не стримала Гітлера і допомогла Японії розвинути демократію.